Кум запитує кума: "Чому це я завжди плачу за наші обіди?" - Для того, щоб ти ніколи не забував, яким чудовим кумом я для тебе є!
- Куме ти коли-небудь говорив дружині, що про неї думаєш? - Так. Хочеш шрам на голові покажу?
Кум зі сльозами на очах обіймає свою машину, цілує капот, дверцята, грати радіатора. Куме: - Продаєш, чи що? - Та ні, дружина права отримала.
- Кума, ти так схудла, така фігурова стала, як це тобі вдалося? Як, як… Чоловік генератора на педалях купив.
Приїхала кума до кума у село. Повів він її погуляти на природі. Проходять повз поля. Кум питає: - Кума, а ти мене не боїшся? - Ні, куме. - Дивись, а то я такий! Заходять до лісу. Кум знову запитує: - Кума, а ти мене не боїшся? - Ні, куме. - Дивись, а то
Приїхало до Тбілісі два українці у справах. У вільний час вирішили подивитися на визначні пам'ятки столиці Грузії, пішли на цвинтар. А там шикарні кам'яні усипальниці, обеліски - шедеври архітектури. Ходять вони, читають написи: " Гіві Орджонелі
- Куме, а ви знаєте, чого наша земля така родюча? - Чого? - Та бо міндобрива самі на неї лізуть!
В дивні часи живемо куме! - Палити москалів можна! А траву не можна...
Куме Ви тікати будете? - Та куди мені тікати у мене, корова, свині, кури та кролі і автомат...
-Куме, ваш пес з‘їв мою курку! -Добре шось те повіли куме, уже му нині не буду давати їсти!
-Альо,це морг? -Так. -Це Віталік. Буде звонити моя Лєнка, скажіть їй шо я в кума у Житомирі. Колядую .
Куми на волах їдуть на базар. Воли йдуть повільно. Один підсів у віз до іншого: - Куме, ти навіщо на базар їдеш? - Самогон везу продавати. – І я везу самогон. А ти пощо продаватимеш? - Та по гривні за склянку. – І я по гривні склянку. Слухай, ось тобі
Кум Микола, який перехворів на Ковід-19 розповідаючи усім, що антитіла передаються ставим шляхом - вакцинував все село, а декого і два рази.
Вийшов кум з хати, потягнувся, позіхнув.Чує на сусідній горі, у кума в хаті хтось верещить... - Куме!!! - Що? - Хто там у тебе верещить? - Москаля спіймали, вбивати будемо! - То я прийду допоможу, щоб швидше було! - Приходь, але швидше не треба! Хіба ж
Кум так святкував Різдво в Єгипті, що весь обслуговуючий персонал прийняв християнство.
- Куме! Я зі своєю жінкою два рази на місяць! - А я два рази на тиждень! - Так у Вас немає жінки! - Так ми ж про вашу жінку говоримо...
- Куме, а скільки Вам потрібно випити, щоб було 2 проміле у крові? - Мені, куме, треба 2 дні не пити!
Ой, то-то, куме, зима люта буде! Невже? Страшенні морози будуть. Та ну? Так буде холодно, що аж-аж-аж. А ти звідки те знаєш? Бо ж у мене кожуха нема.
- Не щастить мені, куме, з жінками.. - А Ви, куме, до ворожки ходили? - Ходив, не дала...
— Куме?!— Що? — А знаєте, яка різниця між пудрою і Верховною Радою? — Яка? — Пудра — то до лиця, а Рада — то до ср*ки!
А ви знаєте куме, що насправді придурків дуже мало! Але вони розставлені так грамотно, що зустрічаються на кожному кроці.
Куме! А ти видів коли небудь дитектор брехні? Чи я видів!? Та я ся на ньому вжинився...
Для хрещення малюка необхідно 2-ух кумів і їх кликав батько малюка, прийшовши з хлібом. Відмовитися від кумівства ніяк не можна. Якщо дітки у опікунів швидко гинуть, то проти цього в куми кличуть перших відповідних з вулиці, однак тільки не діток, - ці куми, повернувшись від Хрещення, вносять малюка не через двері, а подають через віконце. Однак перед тим, як несуть малюка до Хреста, на роздоріжжі кидають нечистому жертву - відкупні, розмовляючи: «На тобі, диявол, оплату!»
На Холмщині по сих часів є звичай шанування головного кумівства, анекдоти- такого кума садовлять на солому на санках і везуть від його будівлі до опікунів малюка з повагою. При кінці ритуалу такої кум зобов'язаний викупитися.
На Україні XIX - початку ХХ ст. мали місце 2 форми кумівства - персональна і колективна. Перший, звичайна для більшої частки України, передбачала 1 пару кумів; для другого (мало місце більшою мірою на Правобережжі, особливо на Поділлі, у Карпатах) було типово по 3-х, 5 і найбільш пар. Посеред кумів була конкретна ієрархічність - основними значилися першого (дорослі) куми, а решта - молодший. Осіб, які брали роль у звичаї та обіді в честь хрещеників, іменували прікумами, підкумами. У куми звали різних людей - від близьких членів родини до особам стороннього нерозривному зв'язку, а ще сусідів або приятелів. Залежно від розпорядку обрання кумів серед них відрізнялися кликані, одкупні і Стрічення. Кликані (звані) куми обиралися буденним розпорядком: засновник новонародженого прибував до завчасно наміченим людей і, віддаючи їм хліб суть, благав існувати кумом або кумою. Відмовлятися в народі ніяк не було прийнято. Одкупніх кумів хапали на підміну призваних у тому випадку, як скоро малюк тяжко й довго нездужає, щоб попередити таким чином її смерті. Підміна відбувалася згідно конкретному обряду: новоспечений куму, в розмін на одержувані від нього кошти, поріг або віконце подавали нездорове дитя. Його тут адже прибирали в принесену кумом свіже сукню. Стрічення куми (стрітення, куми зі шляху) - напевно перші зустрічні люди, яких звали в куми. Як правило, отак робили в тих сім'ях, в яких нерідко гинули дітки.