Спеціальний розділ гумору де зібрані найкращі українські гуморески - звичайно все українською мовою та тільки українських авторів. Тут Ви можете почитати найбільш смішні та визначні гуморески таких корифеїв як Павло Глазовий та Остапа Вишні.
Маю, куме, я біду, хоч втікай із хати! Пішла, вчора, моя Галя Поколядувати. Прийшла ранком. В новій шубі. Вся, аж засіяла. Я питаю: -Де взяла? - НАКОЛЯДУВАЛА! Нові чоботи зняла, телефон дістала. Я кричу їй - "Де була???" ТА КОЛЯДУВАЛА! - Галю,
Ас-велосипедист Дід свисточка вирізає Для онука Феді, Доки той педалі крутить На велосипеді. Вкотре швидкість набирає, Мчить і каже діду: – Я без рук ганяти вмію, Ось поглянь, як їду! Ледь загавився та й врізавсь У старого дуба... Повз дідуні знову їде:
Притягли дружки Пилипа ввечері із бані. Жінка плаче: — Безсоромні! Ви ж у дошку п’яні.— А Пилип їй: — Що там пив я? Випив зовсім мало. Оце стільки — на півпальця, дна не закривало. Я боявся, щоб у бані не схопить заразу. Всі смоктали прямо з пляшки, а я
— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає. Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.— Це почувши, хлопченятко зраділо без краю: Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.
Каже вчитель на уроці патланеві Жорі: — Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі. У свої сімнадцять років мислити не вмієш. Задавав я написати, як, про що ти мрієш. Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку. «Я мечтаю підшукати Інтересну жінку, Щоб для
— А ти, тату, в школі вчився? — Учився, Сергійку. — А то правда, що ти, тату, Був одержав двійку? — Було Таке, траплялося...— Малий засміявся: — Тоді мама правду каже, Що я в тебе вдався.
- Як там, Савичу, мій внучок? - запитав дідусь. – Чи побачу його вченим? Чи діждусь? - Та нічого, - каже вчитель, - Мирон як Мирон. Щойно в мене відпросився на Ваш похорон. Йосип Струцюк
Побратались пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через плечі Висить по торбині… Лиш пан таки у чемерці, Іван — у свитині…
Вуйко втупився очима На дівочі груди… Щось тихенько бурмочучи, Ворушаться губи. А дівчину обілляли Кольори червоні. Каже: “Вуйку, так не гарно – В вас же сиві скроні!” Вуйко рвучко відмахнувся. Каже: “Донцю тихше!- Я не годен розібрати, Що на майці пише?”
Їде козак дорогою, дівку зустрічає, Витягнув папір з-за пазухи та їй читає: „Офіційно, так сказати, по цьому указу Кожна дівка козакові мусить дать по разу.