Українські гуморески

«Де бував-пробував?Розкажи, Іване!»«Та вже де не бував,Всюди бував, пане!Був не раз у Криму,Бував і в Полтаві,Ходив раз у Москву,Бував і в Варшаві».

Раз у баби перехіднийМоскаль ночував,Устав рано до походуТа й гуску украв.Доганяє його баба:«Служба! Почекай!»«А что, бабушка, мне скажешь?»«Та гуску оддай».«Ах ты, Бог мой! Это гуска?..Экой я дурак!..Вазьми, бабка, ей-ей думал,Что зто гусак!»

Чи в Києві, чи в Полтаві,Чи в самій столиціЗ мазницею мужик ходитьПомежи крамниці…У крамницях, куди глянеш,Сріблом-злотом сяє,Мужикові то й байдуже:Він дьогтю питає.

Гнався постом засідатель На чиюсь біду. Серед річки заламався На тонкім льоду. Б’ються соцькі й розсильнії, Б’ються рибаки. Водять шнури край пролому, Ості і гаки.

Дах дюравий, дощ іде,В коршму затікає.«Покрив би ти, Мошку, дах!»Мужик промовляє.

I Народився я на світ, Як їдного рання Моя ненька забагла Шпаків на снідання.

Їде газда з малим сином,Фірою додому,Везли з поля конячкою,Торішню солому.

На вулиці мовив дядькоЗнайомій дівиці:Такий холод, а ти скачешУ куцій спідниці. –А та каже: - Треба знатиЖіночу природу.Ви дивитесь на погоду,А жінки – на моду.

Спитав батько: - Ти склав іспитНа шофера, синку?Та склав, татку.А яку ж тиОдержав оцінку?Не одержав, не поставивІнструктор нічого.Чого раптом?- Я з розгонуНалетів на нього.Де ж він зараз?До лікарніВідвезли в суботу.Лікар каже, що не скороВийде на роботу.

Тут були у мисці сливи.Де ви їх поділи?А ми з татком, - каже хлопчик, -Ввечері поїли.А три кісточки лишилиВи кому? Для мами?Я лишив, бо татко сливиКовтав з кісточками.

— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, —Що у Києві на стінах почепили дошки"В цім будинку жив художник","В цьому жив письменник"?А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник,Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з домуІ виплачую проценти синові малому…А коли засну навіки у сирій могилі,Чи напишуть щось на хаті друзі мої милі?— Не журись, — сказав Тимошка і утішив Гната:Ми напишем на фанері: "Продається хата".

Ой ховають болільника, а це вам не жарт:Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт.Сонце сяє, квітнуть квіти — золота пора.Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра.Раптом мертвий віко скинув, у труні встаєТа й питає: — Хто там грає? Хто кому дає? —І сказав йому товариш, відігнавши мух:— Нашим знову наклепали. Спи вже краще, друг…

В дні воєнні незабутніЩе й таке було.Увірвалися фашистиУ одне село.Комендантом став єфрейтор,Лютий чоловік.Знав по-нашому три слова:Яйка, млеко, шпік.Раз увечері єфрейторБрів не знать куди,А під хатою сиділиДва старі діди.-Ач, надувся,фриць нещасний!-Мовив дід Яким. -Слухай, куме, як я будуРозмовляти з ним.- З німцем будешрозмовляти?Із отим? - Еге ж!- Та хіба ж ти по-німецькиХоч словечко втнеш?- Ге, як треба, то я, куме,Й по-турецьки втну.- То давай тоді балакай,Починай, ну-ну…Дід схопився й зах...

Сидять в опернім театріНе десь, а в партері,Вона і він. Надулися,Наче дві тетері.Бурчить вона: - Що за людиОті диригенти?Могли б раніш настроїтиСвої інструменти.Той цигика, той триндика,Третій дме у дудку.Затяг мене в цю оперу,А ну тебе в будку!Попереду літня жінкаНахмурила брови:- Тихо, - каже, - уверюра.Припиніть розмови.Та, що ззаду, огризнулась:- Теж мені культура!Це ще треба перевірить,Хто з нас увертюра.

Молодий мотоциклістМчить, як вихор, через міст.Гуркотить мотоциклет,Як старе корито.А назустріч старшина.- Стій! - кричить сердито. -Ви куди так летите?Спішите в могилу?- Ні, до загсу везуМотю свою милу.- Що? - питає старшина. -Я не бачу Моті.- Значить, випала з сідлаДесь на повороті.

Щоб узнать, які у когоОбсягом легені,Придумали простий приладЛікарі учені:Дміть у трубку, а стрілочкаФіксувати буде,Скільки кубиків повітряВлізло вам у груди.Прибув якось здоровеннийДядько в санаторій.Лікарі перевіряють,Чи на щось не хворий.А поскільки там такогоПриладу не мали,- Видуваєте ви скільки? -Дядька запитали.Той подумав і отвітив:- Та усяк бувало.Часом двісті, часом триста.- А чого так мало?- Ну чого… - подумав дядькоЩе якусь хвилину. -Як закуска добра буде,І півлітра двину…

Стрів на вулиці МатвіяПанько Сарана.— Здрастуй, — каже. — Познайомся:Це моя жона.— Дуже радий, дуже радий! —Вигукнув Матвій.Цмокнув жінку в праву ручку,Поклонився їй,А Панькові тихо мовив:— Я не доберу,Як ти міг узяти жінкуОтаку стару?Видно, старша літ на двадцять?— Ні, на двадцять п'ять.Так зате грошви у неїСвині не їдять. —А Матвій ще тихше шепче:— К бісу та грошва,Як вона сліпа на окоТа іще й крива.— Ай, — махнув Панько рукою, —Хто з нас без гріха?Не шепчи, балакай вільно,Бо вона й глуха.

Зустрілися на базарiДамочки знайомі.- Як ваш Льова поживає?- Сидить у дурдомi.Він в Ізраїль перебравсяДо перебудови,А там бар'єр - бiда тобi,Як не знаєш мови.Вчився Льова так старанно,Що не бачив свiту,Але ідишу не вивчив,Не знає івриту.Як почина балакати,Ні складу, нi ладу.Там же книжки не спередуЧитають, а ззаду.Потикався бiдний ЛьоваВ рiзні установи,Все закрито-перекрито,Як не знаєш мови.Скрiзь дивилися на Льову,Як на психопата,Тому й зробив бiдний ЛьоваЗ фанери плаката.Накарлякав: "До такого...

Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного,Якось випив у буфеті коньяку міцногоІ промовив: — Безподобно! Отрицать не можна.Це божественний напиток, но ціна — безбожна.

Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка.Синок у них підростає, ім'я йому Славка.Батько щирий українець, мати - сибірячка.- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка.Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт.Ето тєбє твой папаня язик засоряєт.Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка!Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка?- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. -Це ти мене зараз лаєш, а собака - ГАВКА!

Комарика вчила мати:— Знай, синочку, й пам'ятай:На чиєму носі сядеш,Тому й пісеньку співай.А комарик тільки сів,Тільки пісеньку завівТа встромив свій хоботочокВ перенісся межи брів,Як його по спинці ляп!— І загинув Божий раб.За що вбили комарика,В баєчці питається.А хіба ж по спинці гладятьТого, хто кусається?

Разом з мамою і татком на канікули в селоНевеличке хлопченятко до бабусі прибулоїІ до чого ж здивувалось городське те хлопченя,Як на вулиці уздріло — що б ви думали? —коня.Довго-довго із-за тину придивлялося воно,Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: — Но!— Дядю, коник не поїде! — хлопчик вискочив на тин.— Доки ви сиділи в хаті, з нього витік весь бензин.

Чоловік у книгах рився з ранку й до обіду.Жінка вийшла із квартири й мовила сусіду:— Ти в пивну не клич Івана, він за ум узявся.Все читає та читає, книгами обклався.—А сусід собі подумав: — Значить, все в порядку.Не збрехав, що десь у книзі заховав десятку.

Прийшли в гості дядько й тітка, біля столу сіли,По чарчині випивали, стиха гомоніли.Не спускав очей із дяді кучерявий хлопчик,Ясноокий, повнощокий, жвавий, як горобчик.Раптом кинувся до гостя: — Ох ви, дядю, сила!Про вас, дядю, моя мама правду говорила.—Умегелив дядько миску киселю смачного,Взяв хлопчину на коліна та й питає в нього:— Ну так що ж про мене, синку, говорила мама?Що у вас не пузо, дядю, а бездонна яма.

Ходять двоє зоопарком. Обоє «під газом».Біля кожної тварини спиняються разом.Перший каже: — Зажили б ми з тобою, як графи,Якби мали довгі шиї, як ото в жирафи.Ото була б насолода! Випив чарку вранці,А горілка до вечора текла б по горлянці.Другий каже: — Облиш мене краще у спокої.Не хочу я мати шиї довгої такої.Мені часто бува нудно після перебору.Нащо мені, щоб так довго ішло знизу вгору?

Мама ввечері прийшла з поля, із прополки,А назустріч їй біжить стрибунець Миколка.Стерегло город і сад цілий день хлоп'ятко. —Ну, синочку, як діла?— Мамо, все в порядку.Я й циганці допоміг!.— Що ж вона робила?— На городі і в саду курочку ловила.А курочка як стрибне! і сховалась в просі.Якби я не допоміг, то ловила б досі.

Вже міліція два штрафиУліпила Гнату,А він гонить самогонкуЙ каже: — Буду гнати!— Вас же можуть посадити,—Нагадують люди.А він каже: — Як посадять,То син гнати буде.— І син може,— кажуть люди,—Потрапить за грати.—А Гнат каже: — Як потрапить,То внук буде гнати.— Так посадять же й онука...—А Гнат: — Не боюся,Бо на той час із тюрягиВже я повернуся.

Вийшла заміж молодичка за діда старого,Бо була нова машина «Жигулі» у нього.Вийшла заміж та й сказала: — Заводь мотор, діду.Я з тобою «Жигулями» на базар поїду.—Посідали у машину й двинули щодуху.Забув старий недотепа про правила руху.Розвернувся десь невдало та торох об дуба!Лишилася удовою його жінка любаІ сумує не від того, що старий розбився,А від того, що з машини тільки брухт лишився.Тепер вона шкутильгає з двома костилями...Кохайтеся, чорнобриві, та не з «Жигулями»!

— Дві години стежу я за тобою, друже.Видно, в тебе до жінок серце не байдуже.Походжаєш по піску чи в ріку заходиш —Від зеленого грибка ока не відводиш.Що привабило тебе? Загорілі дамиЧи тонесеньке дівча з чорними бровами?— Відчепися! Я дивлюсь виключно в ту точку,Де поклав свої штани, туфлі і сорочку.

От біда! Накоїв шкоди пустунець синок.Татко врізав нижче спини, знявши поясок.Той у сльози. Батько просить:— Годі сльози лить.Ну не плач, бо вже у мене аж душа болить.—Та синочка це, як видно, мало утіша.— Тут болить у мене дужче, ніж твоя душа.