Українські гуморески

У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі.Раз вона йому сказала, дивлячись у вічіІ поклавши кучеряву на плече голівку:— Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку.—Мартин губу закопилив і сказав суворо:— Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро.Такі речі, їй же право, аж слухати чудно.Тобі ж буде там без мене і скучно, і нудно.— А я,— каже йому жінка,— щоб нудьгу розвіять,Буду сидіть біля моря і про тебе мріять.—Мартин її приголубив: — Ах ти ж моя зоре!Сиди краще біля мене і думай про море.

Сказав студент товаришу: — В тебе три костюми.Звідки грошей стільки маєш? Це ж великі суми.—А товариш посміхнувся, глянув хитрувато.— Я хороші гроші маю, бо пишу багато.— Що ж ти пишеш — вірші, прозу? Подаєш в журнали?— Та ні, батькам листи пишу, щоб грошей прислали.

Прочитав школяр Євген у серйозній книжці,Що філософ Діоген жив колись у діжці:І дивується хлопчак:— Як це можна, тату,Щоб філософ — і не міг збудувати хату? —Батько каже: — Хто ж, синок, лізе в бочку з жиру?То він штучку відколов, щоб дали квартиру.

Перший раз у тир прийшли молоді солдати.Жвавий, бравий старшина учить їх стріляти.— Ти чого-то в «молоко» палиш? Недотепа!Дай рушницю, покажу, як стріляти треба.—Раз пальнув і не попав...— Що ти там киваєш?Це тобі я показав, як ти сам стріляєш.—Вдруге стрельнув — промахнувсь.— Не хіхікай,— каже.—Я наочно показав, як дружок твій маже.—Втретє стрельнув і таки влучив по мішені.— От стріляти треба як, лопухи зелені!

Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу?— Я уміло,— каже той,— грошенята трачу.Научився відкладать гроші помаленьку.Хтось купує коньячок, я беру біленьку.Хтось купує шоколад, я купую пончик.Хтось сідає у літак, я — в твердий вагончик.Хтось у Сочі на курорт виїжджа з сім'єю,Я з дружиною удвох... Та й то не з своєю.

По великому секретуРозказав Кузьмі Мартин:— Ах, який, якби ти бачив,Народився в мене син!Жінка просить: «Ти коляскуПошукав би для синка».А чого б я мав шукати?їх завод наш випуска.Потихеньку-помаленькуОбійшов я сім цехівІ деталей назбиратиДля колясочки зумів.Всі їх виніс під полоюУ вахтерів на очах,А тепер сиджу збираюУ чулані по ночах.Сяк і так тулю деталі,І назад, і наперед,— Все виходить не коляска,А зенітний кулемет.Тільки ти про це — нікому!Язиком не торохти.Буде синові моємуЗ чим у армію...

Звик слухняний чинодраликОрієнтуватисяНа інструкції, вказівки,Ними керуватися.Він відправив рано-вранціЖінку в родбудиночок,А увечері примчався:Чи нема новиночок?Посміхнулась медсестриця,Як весняне сонечко,І сказала: — Вам дружинаНародила донечку. —Розгубився чинодраликІ спитав у дівоньки:— А згори вам щодо синаНе було вказівоньки?

— Хочу, мамо, ослика. Хочу в магазин.Купи, мамо, ослика!— В тебе ж є один.— Хочу, мамо, ослика.— В тебе ж уже є.— Мамо, хочу ослика.— Знову за своє!— Хочу, мамо, ослика. Хочу в магазин! —Віршик цей читається сорок п'ять хвилин.

Мамі в день народження додомуВ подарунок фен приніс татусь.Роздививсь його маленький РомаІ на кухню до матусі - шусть.- Мамочко! Іди скоріш в кімнату,-Радий хлопчик їй секрет відкрив,-Подивися, там для тебе татоПилосос на голову купив!

До малодих батьків зайшла сусідка:- Іванко ваш - ну, вилитий татусь! Такий же носик, щічки і борідка…- Можливо, - татко радо усміхнувсь.- А от і ні! .. - малесенька КатрусяЙ собі з куточка голос підійма. Іванко схожий більше на бабусю,Бо в нього в роті теж зубів нема!

В село із міста до бабусiIз мамою прибув малий Сашко. Цiкаво там: свиня, корова, гуси…3 дiйнички бабця цiдить молоко.- Пий молочко,- прохає бабця Зiна,Тобi я в чашку налила свою.- Я п’ю, бабусю, тiльки з магазину,А отаке … з корови … я не п’ю!

lдуть бульваром внучка i бабуся.Назустрiч їм - з тростинкою дідусь.Як тiльки порівнявся, то КатрусяВмить показала старому язик.- Не можна з дiдусем так жартувати!Biн же чужий, а ти - язик йому,-Бабуся стала внучцi дорiкати,-Чому ти так поводишся? Чому?- Biн полюбляє це! - сміється внучка,-То, бабцю, лiкар наш, дiдусь Лука.У дитсадку бере мене на ручкиІ просить: покажи-но язичка.

Забіг увечері до хатиЗнадвору збуджений Юрко,у матері почав питати:- Хто старший - я чи кіт Мурко?- Звичайно, ти! - говорить мама.- А як же так, скажи мені, -Малий ніяк не дійде тями, Мурко вусатий, а я ні?.

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК? (дитяча гумореска) — Щось годинник,— каже тато,—  Раптом зупинився. Треба в чистку віддавати,  Мабуть, запилився... — Звідки взятись тому пилу? —  Мовила Галинка.— Я ж годинник з милом мила:  Там нема й пилинки.Г. Бойко

Хитрий Гриць!  (віршик для дітей) — Якщо будеш,— каже дід,—  Ти на скрипці грати, Буду тобі кожен день  На кіно давати. — Пхе,— сміється Гриць малий,—  Так не вийде, діду! На кіно мені дадуть Четверо сусідів. Будуть також кожен день На кіно давати Із умовою: якщо Я не буду грати!В. Бондаренко

Маю дірку! (жартівливий віршик) — Скільки буде, любий Грицю,  Як від трьох відняти три? — Буду мати одиницю! —  Зводить очі догори. — Не подумав ти, одначе,  Ось тобі іще задача: Три цукерки до кишені  Ти поклав і загубив,  Як з крамниці йшов до нені.  Що лишилось? Полічив?  — Запитали б так спочатку.  Маю дірку. Треба латку.О. Ющенко

Їхав Назар НемудрукПо лісі зеленім...Бачить: дівка (який "фрукт"!)Сидить біля клена. "Як підійти чемненькоДо такої цяці?..О! Погарцюю я гарненькоНа своїй коняці. Вона скаже: Який кіньВ тебе норовистий!А я їй: Ти це кинь-І дозволь присісти!" ...Годі тобі гарцювать(Я кому сказала!)-Злізь і коло мене сядь(Додала зухвало)!.. -Слухай: ти це кинь(Не хочу я сісти)!Подивися... який кіньВ мене норовистий!..

-Ходімо, куме, постріляєм(Я ще не був на полюванні)?;-То як:сезон зимовий відкриваєм?-Запропонував кум Роман куму Вані. * * * Ідуть (напав густий туман)-БАХ!!! -Шукає рачки...-Ну,що? -цікавиться Роман.-Немовби пір'я з качки... БАХ!!!-І впав на коліна...-Кого? -кум питає.-Стрибуна з трампліна(!),Бо палиць немає!..

-Куме,можете назватиСправжню українську птицю?-Навіщо тут дебати?!.;-Звісно,знаю я...синицю!!! Ось...логіка(!)моя уся(Наведу доказів немало):Сама-жовто-блакитна всяЩе й дуже любить сало!!!

Сидимо ми з кумом на футболі: Всі свистять, ми не свистимо, всі свистять, ми не свистимо, “свиснули”: в мене шубу, в кума шапку. Ідемо ми з кумом по базарі. Бачимо кума шуба моя шапка:

Яких у світі не буває"штук"(Я чув історію непросту,Як славний Максим ГальчукКомандував колгоспом)... * * * Голова зібравсь виходить,Коли хтось в двері стука;-Якийсь іноземець заходить:-Дай зємлю...падлюка(!)... Не стерпів такої наругиЗаморської птиці-Як умазав раз та другийНахабу по пиці!!! А кулак мов камінюка(Ледь не вибив ока).-Нє нада...падлюка...Давай...падчаснока... * * * Якщо хочете ви мати...цілу і здорову;-Треба добре вам вивчатиУкраїнську мову!!!

- Знову мокрі черевики?! – Сварить Вову мати. Ти, мабуть, в усіх калюжах Встигнув побувати? - Що ви, мамо, - каже Вова, - Не хвилюйтесь дуже: Ще й на завтра залишилось Чотири калюжі! І. Січовик  

Запросив директор школи - це вже котрий раз! - Матір лобура, що ходить у десятий клас. - Угамуйте, - каже, - сина. Вчора ваш Петро - Семикласниці Марусі поламав ребро. – А матуся: - Ви, звиняюсь, странний чоловік. Я ж не винна, що у сина переломний вік.    

У дворі великий галас: Пес Бровко і кіт Мурко Поганять м´яча зібрались Там, де грядка з часником. - Гав! Няв! Перейняв! - Хто це гам такий здійняв? Це курчата і качата Позбігались вболівать: - Ців! Кудлатий, не зівати! - Кря! Вусаню, так тримать! - Няв! Гав! Проморгав! Хто з них виграв, хто програв? А ніхто. Бо вже з хатини Із ганчіркою в руці Поспішала господиня Віншувати молодців. - Ой! Няв! - А щоб знав! - Скаву! Гав! – пошкандибав… І кудлатий, і вусатий Кожен гру запам´ятав. Л. Дяченко  

Це я запізнився до вас на урок? Та знаєте, скільки я звідав морок?! А ви поміркуйте: уранці спросоння будильник ударив мене по долоні. Хотів я проснутись, та, бісова сплюха, подушка мені приліпилась до вуха. Почав я взуватись, а тут черевик вчинив на всю хату і лемент, і крик: ...  

Знову Льоня – в дяді Льоші, знову на подвір´ї все обмацує та ходить доокола гирі. - Гарна іграшка? - питає в Льоні дядя Льоша. Хлопчик глянув на спортсмена і каже: - Хороша. - Отаку б тобі додому, правда? - Правда, - каже, бо не знає іще Льоня, скільки гиря важить. - То бери. Хлопчина взявся обома руками – ані з місця двопудова, як стіна, як камінь. - Мало каші з´їв ти, хлопче, що ж будеш робити? - Е-е, дядю, - усміхнувся, - та ж вона прибита. Йосип Струцюк  

  - Не відказуйся, на пляжі тільки твій браток закопав, зарив глибоко одяг мій в пісок!   - Ні! Того не може бути, мій мене послухав, він черпав із річки воду вашим капелюхом. Йосип Струцюк  

Став Микола на порозі: - Я ішов од бабці і посередині рову посковзнувсь на кладці… - Як? У рів та в нових штанях? - До Миколи мати. - Мамцю, сталось все так швидко - Я й не встиг їх зняти. Йосип Струцюк  

Як вернувсь Івась додому: не шапка – а клоччя. Батько поглядом відміряв: - Знов учворив, хлопче!... Мне в руках подерту шапку,не підводить чола. - То не я , то хлопці, - каже, -грали у футбола. Батько: Ну, а ти дивився,роззявивши рота? - Ні! – Підскочив аж Івасик. –Стояв на воротах! Йосип Струцюк  

Несподівана хвороба причепилась до Луки: На лопатках появились невеличкі бугорки.