» » Сторінка 5

Гуморески

Спеціальний розділ гумору де зібрані найкращі українські гуморески - звичайно все українською мовою та тільки українських авторів. Тут Ви можете почитати найбільш смішні та визначні гуморески таких корифеїв як Павло Глазовий та Остапа Вишні.

 
 

Гумореска про пряник

— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.—
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

Розмова на пляжі

— Дві години стежу я за тобою, друже.
Видно, в тебе до жінок серце не байдуже.
Походжаєш по піску чи в ріку заходиш —
Від зеленого грибка ока не відводиш.
Що привабило тебе? Загорілі дами
Чи тонесеньке дівча з чорними бровами?
— Відчепися! Я дивлюсь виключно в ту точку,
Де поклав свої штани, туфлі і сорочку.

Гумореска про душу та тіло

От біда! Накоїв шкоди пустунець синок.
Татко врізав нижче спини, знявши поясок.
Той у сльози. Батько просить:
— Годі сльози лить.
Ну не плач, бо вже у мене аж душа болить.—
Та синочка це, як видно, мало утіша.
— Тут болить у мене дужче, ніж твоя душа.

Гумореска про таткову радість

Татко хвалиться синочком: — Хто б мені повірив?
Три годочки, а вже знає всіх тварин І звірів.—
Тітка книгу товстелезну Дістає із шафи.
— Що оце? — кива на зебру. —- Це такі зирафи.
— А оце? — осла підносить.
— Це таке лосатко.
— А оце? — на мавпу тиче.
А оце мій татко!
tongue

З курами потрібно спати

— Лягай спати вже, онучку,— дід говорить басом.
— Я, як був таким маленьким, лягав з курми разом.
— А онучок зубки скалить: — Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю, додолу не впали?

Роман як ліки.

На південному курорті, де шумить морська вода,
Молодий веселий лікар пацієнта огляда.
Пацієнт — мужчина дужий, літ приблизно, сорок п'ять,
А зігнувся і скривився, ноги в бідного болять.
Лікар щиро співчуває, каже: — Слухайте мене.
Щоб хворобу подолати, добрий настрій — головне.
Менше думайте про ноги. Це впливає як дурман.
З симпатичною вдовою заведіть у нас роман.
Чоловік ви одинокий. Це ж без риску, просто так.
Вірте, будете стрибати на танцюльках, як хлопчак.
— Ех, якби-то,— мовив хворий,— цей рецепт допомагав,
Я б давно вже вище будки телефонної стрибав.

Наука для тренера

— Знаєш, друже, в мене є дівчина-сусідка.
Літ не більше двадцяти, а сама — мов квітка.
Просить: «Плавати навчіть, ви ж моряк колишній».
Ну, а я у цих ділах тренер нікудишній.
Як учити, поясни просто й зрозуміло.
Тренер весело сказав: — Це нехитре діло.
Ти візьми її за стан і за праву руку
Та й показуй, як гребти, викладай науку.
— Ну, як так,— сказав моряк,— то візьмусь до діла.
І моя дружина теж плавать захотіла.
Їй під сорок. З нею теж треба так же точно?—
Тренер мовив: — Ні, таких краще вчить заочно.
На глибоке заведи й — будь здорова, киця!
Наковтається води — плавати навчиться.

Веселі гуси

Росла собі Дуся, та й виросла Дуся,
А тій Дусі фортеп'яно купила бабуся.
Тепер ота Дуся ввечері і рано
Все співає й виграває на фортепіано.
Грає-виграває ще й співає Дуся:
— Один сєрий, другой бєлий, два весьолих гуся!
А стіна в квартирі не товста, тоненька.
У сусіда у Демида в голові дзеленька.
Раз Демид промовив: — Вийду, та пройдуся,
Та заріжу по дорозі два весьолих гуся...—
Жінка зразу в сльози, підняла тривогу.
Погукали телефоном «швидку допомогу».
Повели Демида хлопці-санітари,
Один сірий, другий білий — гусакам до пари
Жінка плаче гірко, рученьки ламає,
А Демид крокує браво й- весело співає:
— Билі у бабусі два весьолих гуся...
Бодай вони поздихали, а з ними й бабуся!

Впертий Мусій

В свій будинок тяг Мусій, аж летіло пір'я,
Гарнітури, килими, люстри і ганчір'я
Щоб в гонитві за майном осягти вершину,
Твердо мовив: — Розіб'юсь, а куплю машину!
І свого добився:
Купив і розбився, Приволік додому
Тільки купу лому..

Голуб`ята

В санаторії зустрілись Сидір і Варвара.
Покохались, полюбились, як голубів пара.
Він підтоптаний добряче, а вона — ще дівка.
В нього лисина, а в неї — в кучерях голівка.
Він шептав їй: — Не боюся ні людей, ні суду.
До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду.—
А вона аж умлівала, дивлячись на нього.
— До кінця любити будеш? Тобто до якого? —
Він, як голуб до голубки, припадав до дівки:
— Ясно, серце, до якого. До кінця путівки.

Як ми з кумом дикарями були

Повернули нам здоров'я лікарі
І сказали: — Ну, живіть, богатирі?
Ми з лікарні подались в аеропорт
І махнули «дикарями» на курорт.

Кум на причепі

Кожен кума, як героя, зустріча:
Виграв він у лотерею «Москвича».
Накупив собі копицю різних книг,
Цілий тиждень пронудився біля них.

Як ми з кумом патрулями були

Ми із кумом, їй же право, молодці!
В нас у кожного пов'язка на руці.
Йдем поважно, як барони-королі:
Нас призначили сьогодні в патрулі.

Кумів реактор

Докотилася до кума новина,
Що вино робити можна з кавуна.
Кум — страшенно нетерплячий чоловік.
Він негайно ж кавуняру приволік.

Як ми зкумом полювали

Ми із кумом полювати ідемо.
За плечима по рушниці несемо.
Кум говорить: — Вбити зайчика — не клас.
От би вовка тарарахнути хоч раз!

Як мій кум був моржем

Кум в газетах начитався про «моржів»
І скупатись в ополонці захотів:
— Загартуюся на холоді як слід —
Буду жити та брикати до ста літ.

Як вареники варили кум і я

Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка, що не зварить, все не так.
Вередує: — Як з'їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— каже,— був...
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з'їсти можна власний черевик.—
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо — плюємо.
— Не зоставили нам їсти, то й нехай...
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.
Просить: — Стукни по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам! —
Те, що я не з'їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан? —
І надів йому на голову казан...

Як куми футболістами були

Ми футбол із кумом любимо.
— Давай, куме, м'яч футбольний купимо! —
Тренувалися ми з кумом аж три дні.
Бив я кумові в ворота, кум — мені.
І такого ми з ним класу досягли,
Що й самі собі страшними вже були.
Тож пішли ми у команду «Урожай»
І сказали капітанові: — Приймай! —
Капітан оглянув кума і мене.
— Ось вам м'ячик. Хто сильніше фугоне? —
Кум підскочив, закричав: — Фізкультпривіт! —
Та футболом капітана — у живіт!
Як водою капітана відлили,
Він сказав: — Обох приймаю. Ви — орли!
Всі були б такі в команді «Урожай»,
Ми поклали б на лопатки Уругвай,
Перу, Мексіку, і Чілі, й Парагвай.
Завтра в нападі ти гратимеш, орел!
Приїздить до нас команда «Мукомел».—
Гей, як вийшов же на поле «Урожай»!
Кум — дев'ятка, я — семірка, правий край.
Кум попереду, я ззаду — біжимо.
Кум наліво, я направо — куємо.
Я в офсайді, кум на вихід подає,
Я пасую, кум шурує — штука є!
Кум обрав для себе тактику круту:
Як не влучить у коліно, б'є в п'яту.
Громові шумлять овації кругом,
Як він ріже кутові «сухим листом».
Кум від злості вже аж зуби вишкіря —
Все ніяк не костильне воротаря.
Він літає, він встигає всюди й скрізь.
Дав об штангу головою, штанга — трісь!
Повалив ворота к бісу той удар.
Б'ється в сітці, як рибина, воротар.
Тут суддя на нас зненацька як стрибне!
Ухопив за руки кума і мене:
— Годі бити! «Урожай» ваш переміг!
У противників — ні рук уже, ні ніг.—
Кум трясеться: — Накладу я ще й судді...—
Я питаю: — А хто ж приз нам дасть тоді?
Він і так уже, сердешний, шкутильга,
В нього права не згинається нога.—
А суддя весь час не зводить з нас очей,
Просить: — Братці, в мене ж четверо дітей!
Через день летіла звістка з краю в край,
Що розігнано команду «Урожай».
Хто нам скаже, що ми з кумом не орли?
Дві команди одним духом рознесли.

Жора і Лора

Жорі й Лорі — по сімнадцять.
Лора каже: — Жоро,
От де хохма! Я дитину
Буду мати скоро.
Батько сердиться на мене,
Заїдає мати.
«Чим,— чіпляються,— дитину
Будеш годувати?» —
Жора свиснув: Не тушуйся.
Нам з тобою хватить,
Бо на мене ще мій предок
Аліменти платить.

Перший лист

Петя Коржик, той, що ходить до другого класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу:
«Добрий день вам, дядьку її тітко! Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості, татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі будем зустрічати.
Я вас перший на пероні між людьми побачу:
Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу».