» » Сторінка 4

Гуморески

Спеціальний розділ гумору де зібрані найкращі українські гуморески - звичайно все українською мовою та тільки українських авторів. Тут Ви можете почитати найбільш смішні та визначні гуморески таких корифеїв як Павло Глазовий та Остапа Вишні.

 
 

Іспит без оцінки

Спитав батько: - Ти склав іспит
На шофера, синку?
Та склав, татку.
А яку ж ти
Одержав оцінку?
Не одержав, не поставив
Інструктор нічого.
Чого раптом?
- Я з розгону
Налетів на нього.
Де ж він зараз?
До лікарні
Відвезли в суботу.
Лікар каже, що не скоро
Вийде на роботу.

Де поділись сливи?

Тут були у мисці сливи.
Де ви їх поділи?
А ми з татком, - каже хлопчик, -
Ввечері поїли.
А три кісточки лишили
Ви кому? Для мами?
Я лишив, бо татко сливи
Ковтав з кісточками.

Вічна пам'ять

— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, —
Що у Києві на стінах почепили дошки

"В цім будинку жив художник",
"В цьому жив письменник"?

А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник,
Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з дому
І виплачую проценти синові малому…
А коли засну навіки у сирій могилі,
Чи напишуть щось на хаті друзі мої милі?
— Не журись, — сказав Тимошка і утішив Гната:
Ми напишем на фанері: "Продається хата".

Похорони вболівальника

Ой ховають болільника, а це вам не жарт:
Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт.
Сонце сяє, квітнуть квіти — золота пора.
Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра.
Раптом мертвий віко скинув, у труні встає
Та й питає: — Хто там грає? Хто кому дає? —
І сказав йому товариш, відігнавши мух:
— Нашим знову наклепали. Спи вже краще, друг…

Військова новела

В дні воєнні незабутні
Ще й таке було.
Увірвалися фашисти
У одне село.
Комендантом став єфрейтор,
Лютий чоловік.
Знав по-нашому три слова:
Яйка, млеко, шпік.
Раз увечері єфрейтор
Брів не знать куди,
А під хатою сиділи
Два старі діди.
-Ач, надувся,
фриць нещасний!-
Мовив дід Яким. -
Слухай, куме, як я буду
Розмовляти з ним.
- З німцем будеш
розмовляти?
Із отим? - Еге ж!
- Та хіба ж ти по-німецьки
Хоч словечко втнеш?
- Ге, як треба, то я, куме,
Й по-турецьки втну.
- То давай тоді балакай,
Починай, ну-ну…
Дід схопився й заходився
Німцю козирять:
- Поцілуй мене в те місце,
На якім сидять!
Став єфрейтор та й питає
По-німецьки: - Вас?!
- Точно так!
Мене спочатку,
Потім кума раз.

Культура і овертюра

Сидять в опернім театрі
Не десь, а в партері,
Вона і він. Надулися,
Наче дві тетері.
Бурчить вона: - Що за люди
Оті диригенти?
Могли б раніш настроїти
Свої інструменти.
Той цигика, той триндика,
Третій дме у дудку.
Затяг мене в цю оперу,
А ну тебе в будку!
Попереду літня жінка
Нахмурила брови:
- Тихо, - каже, - уверюра.
Припиніть розмови.
Та, що ззаду, огризнулась:
- Теж мені культура!
Це ще треба перевірить,
Хто з нас увертюра.

Швидкий жених

Молодий мотоцикліст
Мчить, як вихор, через міст.
Гуркотить мотоциклет,
Як старе корито.
А назустріч старшина.
- Стій! - кричить сердито. -
Ви куди так летите?
Спішите в могилу?
- Ні, до загсу везу
Мотю свою милу.
- Що? - питає старшина. -
Я не бачу Моті.
- Значить, випала з сідла
Десь на повороті.

Спірометрія

Щоб узнать, які у кого
Обсягом легені,
Придумали простий прилад
Лікарі учені:
Дміть у трубку, а стрілочка
Фіксувати буде,
Скільки кубиків повітря
Влізло вам у груди.
Прибув якось здоровенний
Дядько в санаторій.
Лікарі перевіряють,
Чи на щось не хворий.
А поскільки там такого
Приладу не мали,
- Видуваєте ви скільки? -
Дядька запитали.
Той подумав і отвітив:
- Та усяк бувало.
Часом двісті, часом триста.
- А чого так мало?
- Ну чого… - подумав дядько
Ще якусь хвилину. -
Як закуска добра буде,
І півлітра двину…

Вигідна жінка

Стрів на вулиці Матвія
Панько Сарана.
— Здрастуй, — каже. — Познайомся:
Це моя жона.
— Дуже радий, дуже радий! —
Вигукнув Матвій.
Цмокнув жінку в праву ручку,
Поклонився їй,
А Панькові тихо мовив:
— Я не доберу,
Як ти міг узяти жінку
Отаку стару?
Видно, старша літ на двадцять?
— Ні, на двадцять п'ять.
Так зате грошви у неї
Свині не їдять. —
А Матвій ще тихше шепче:
— К бісу та грошва,
Як вона сліпа на око
Та іще й крива.
— Ай, — махнув Панько рукою, —
Хто з нас без гріха?
Не шепчи, балакай вільно,
Бо вона й глуха.

Про Льову та державну мову

Зустрілися на базарi
Дамочки знайомі.
- Як ваш Льова поживає?
- Сидить у дурдомi.
Він в Ізраїль перебрався
До перебудови,
А там бар'єр - бiда тобi,
Як не знаєш мови.
Вчився Льова так старанно,
Що не бачив свiту,
Але ідишу не вивчив,
Не знає івриту.
Як почина балакати,
Ні складу, нi ладу.
Там же книжки не спереду
Читають, а ззаду.
Потикався бiдний Льова
В рiзні установи,
Все закрито-перекрито,
Як не знаєш мови.
Скрiзь дивилися на Льову,
Як на психопата,
Тому й зробив бiдний Льова
З фанери плаката.
Накарлякав: "До такого
Життя ми не звичні.
Ми - євреї особливі,
Російськоязичні.
Вимагаєм від кнесета *
Створить нам умови,
Запровадить в Ізраїлі
Дві державні мови!”
Гукав Льова пiд кнесетом,
Роззявивши рота,
А на нього всі дивились,
Як на ідіота.
Мало йому не побили
На лобi плаката.
Тепер в Льови у дурдомі -
Окрема палата.
Щоб знав, дурень, що Ізраїль -
Розумна держава.
Нав'язувать чужу мову
Там не мають права.

Дегустатор

Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного,
Якось випив у буфеті коньяку міцного
І промовив: — Безподобно! Отрицать не можна.
Це божественний напиток, но ціна — безбожна.

Суперечка

Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка.
Синок у них підростає, ім'я йому Славка.
Батько щирий українець, мати - сибірячка.
- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка.
Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт.
Ето тєбє твой папаня язик засоряєт.
Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка!
Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка?
- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. -
Це ти мене зараз лаєш, а собака - ГАВКА!

Пісня комарика

Комарика вчила мати:
— Знай, синочку, й пам'ятай:
На чиєму носі сядеш,
Тому й пісеньку співай.
А комарик тільки сів,
Тільки пісеньку завів
Та встромив свій хоботочок
В перенісся межи брів,
Як його по спинці ляп!
— І загинув Божий раб.
За що вбили комарика,
В баєчці питається.
А хіба ж по спинці гладять
Того, хто кусається?

Гумореска про коня та хлопчення

Разом з мамою і татком на канікули в село
Невеличке хлопченятко до бабусі прибулої
І до чого ж здивувалось городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло — що б ви думали? —коня.
Довго-довго із-за тину придивлялося воно,
Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: — Но!
— Дядю, коник не поїде! — хлопчик вискочив на тин.
— Доки ви сиділи в хаті, з нього витік весь бензин.

Гумореска про читаку.

Чоловік у книгах рився з ранку й до обіду.
Жінка вийшла із квартири й мовила сусіду:
— Ти в пивну не клич Івана, він за ум узявся.
Все читає та читає, книгами обклався.—
А сусід собі подумав: — Значить, все в порядку.
Не збрехав, що десь у книзі заховав десятку.

Дорогий гість. Гумореска

Прийшли в гості дядько й тітка, біля столу сіли,
По чарчині випивали, стиха гомоніли.
Не спускав очей із дяді кучерявий хлопчик,
Ясноокий, повнощокий, жвавий, як горобчик.
Раптом кинувся до гостя: — Ох ви, дядю, сила!
Про вас, дядю, моя мама правду говорила.—
Умегелив дядько миску киселю смачного,
Взяв хлопчину на коліна та й питає в нього:
— Ну так що ж про мене, синку, говорила мама?
Що у вас не пузо, дядю, а бездонна яма.

Графська насолода

Ходять двоє зоопарком. Обоє «під газом».
Біля кожної тварини спиняються разом.
Перший каже: — Зажили б ми з тобою, як графи,
Якби мали довгі шиї, як ото в жирафи.
Ото була б насолода! Випив чарку вранці,
А горілка до вечора текла б по горлянці.
Другий каже: — Облиш мене краще у спокої.
Не хочу я мати шиї довгої такої.
Мені часто бува нудно після перебору.
Нащо мені, щоб так довго ішло знизу вгору?

Помічник

Мама ввечері прийшла з поля, із прополки,
А назустріч їй біжить стрибунець Миколка.
Стерегло город і сад цілий день хлоп'ятко.
—Ну, синочку, як діла?
— Мамо, все в порядку.
Я й циганці допоміг!.
— Що ж вона робила?
— На городі і в саду курочку ловила.
А курочка як стрибне! і сховалась в просі.
Якби я не допоміг, то ловила б досі.

Невмируща професія

Вже міліція два штрафи
Уліпила Гнату,
А він гонить самогонку
Й каже: — Буду гнати!
— Вас же можуть посадити,—
Нагадують люди.
А він каже: — Як посадять,
То син гнати буде.
— І син може,— кажуть люди,—
Потрапить за грати.—
А Гнат каже: — Як потрапить,
То внук буде гнати.
— Так посадять же й онука...—
А Гнат: — Не боюся,
Бо на той час із тюряги
Вже я повернуся.

Кохання з жигулями

Вийшла заміж молодичка за діда старого,
Бо була нова машина «Жигулі» у нього.
Вийшла заміж та й сказала: — Заводь мотор, діду.
Я з тобою «Жигулями» на базар поїду.—
Посідали у машину й двинули щодуху.
Забув старий недотепа про правила руху.
Розвернувся десь невдало та торох об дуба!
Лишилася удовою його жінка люба
І сумує не від того, що старий розбився,
А від того, що з машини тільки брухт лишився.
Тепер вона шкутильгає з двома костилями...
Кохайтеся, чорнобриві, та не з «Жигулями»!