» » Сторінка 6

Гуморески

Спеціальний розділ гумору де зібрані найкращі українські гуморески - звичайно все українською мовою та тільки українських авторів. Тут Ви можете почитати найбільш смішні та визначні гуморески таких корифеїв як Павло Глазовий та Остапа Вишні.

 
 

Івасик

Батько дивиться у зошит.
— Двійка, двійка... Стид і страм!
Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам.—
А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз.
— А чого,— пита,— боятись? Я тобі не боягуз.

Коріння і насіння

— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було Таке, траплялося...—
Малий засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я в тебе вдався. wink

Жорина мрія

Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:
— Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.
У свої сімнадцять років мислити не вмієш.
Задавав я написати, як, про що ти мрієш.
Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку.
«Я мечтаю підшукати Інтересну жінку,
Щоб для мене підходящі мала внєшні дані
І робила в гастрономі чи у ресторані...»
Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого?
Ти один лиш дописатись можеш до такого.
— Чом один? — скривився Жора. — Це в якому смислі?
Я писав, а батя збоку підказував мислі.

Однокашник - гумореска Глазового

— Хто там, синку, в двері стукав?
— То якийсь дідок,
Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок.
Він говорить, що приїхав із села до нас,
Що колись ходив з тобою у четвертий клас.
— Йди скажи: немає татка. То якесь брехло.
У четвертім нашім класі лисих не було.

Інтелігентна розмова

Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Далі.
— Гоголь.
— Далі.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Далі, синку.
— Достоєвський.
Лев Толстой, Гюго, Бальзак.—
Ялисей зрадів: — Прекрасно!
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.

Невгамовний син

Запросив директор школи — це вже котрий раз! —
Матір лобура, що ходить у десятий клас.
— Угамуйте,— каже,— сина. Вчора ваш Петро
Семикласниці Марусі поламав ребро.—
А матуся: — Ви, звиняюсь, странний чоловік.
Я ж не винна, що у сина переломний вік.

Чистий розум

— А ти, татку, пам'ятаєш,— питає мала,—
Коли Пушкін народився? Якого числа? —
Батько сумно головою з боку в бік хита:
— Ти подумай, що питаєш, голово пуста.
Що, твій Пушкін — мій директор, головбух чи зав,
Щоб я його днем рождєння мозги засоряв?

Романтики - гумореска

Гарну книжечку нову
Читають хлоп'ята.
— Що це значить р о м а н т и з м? —
Питають у тата.
—О, знайшли про що питать,—
Блимнув той спідлоба.—
Це коли кістки болять.
Є така хвороба.

Допитливий син

— Чуєш, тату,— син питає,— що таке хамелеон?
— Відчепися, я не знаю,— каже Филимон.
— Чуеш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
— Відчепися, я не знаю,— злиться Филимон.
Мати сердиться на хлопця: — Ну чого ти пристаєш?
Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
— Не кричи,— говорить батько.— Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.

Таємниця мозку

Кличе хлопець:
— Чуєш, татку!
— Чого тобі синку?
— Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку.
На картинці людський мозок. Череп ніби знятий...
Так чого в людини мозок геть увесь пом'ятий? —
Батько глянув, посміхнувся:
— Тут ясна картина.
Як народиться, синочку, на цей світ людина,
То вправляють і вправляють їй «мозга» потрошку,
Доки стане в неї мозок схожим на гармошку.

Аркашин папа

Учителька в другім класі хлопчика питає:
— Скільки татко твій за місяць грошей заробляє?
— Вісімдесят карбованців,— відповів Аркаша.
— А як ділить між собою їх родина ваша?
— Чотириста лишається в кишені папаші,
А останні чотириста дає він мамаші.—
Учителька похитала сумно головою.
— Ой, голубчику Аркашо, лишенько з тобою.
Не чотириста, а сорок, ти сказав дурницю.
Арифметики не знаєш, ставлю одиницю.
— Арифметику я знаю,—відрубав Аркаша.—
То ви якраз не знаєте, який наш папаша.

Мученик науки

Повернувся першокласник із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.
— Що з Тобою, мій синочку? — засміялась мати.—
Та невже ти в школі носом учишся писати?
— Смійся, смійся,— каже хлопчик.— Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму зошиті побачиш.

Син божий

Спитав колись піп у школі учня-здоровила:
— Хто сотворив тебе, сину?
— Мати народила.
— Хто сотворив, я питаю. Що верзеш, дурило?
— Ну, сотворив, мабуть, батько,— сказав здоровило.
— Бог сотворив, а не батько! Тобі зрозуміло? —
А той бурчить: — Забув уже. Давно було діло.

Гідна заміна - гумореска.

Бюрократ у школу дзвонить і гукає гнівно:
— Поясніть мені, будь ласка, Катерино Львівно,
Це чому в мого Валерки зошит весь у двійках?
— Бо писати він не вміє строго по лінійках.
Чи то вправи, чи диктанти,—все він без розбору
Навскосяк, через лінійки тягне знизу вгору.—
Бюрократ кричить: — Для двійок все це не причина!
Резолюції писати учиться хлопчина!

Тонка натура

Нетерпляче жде Мартин, не діждеться свята.
— Мамо, гляньте в календар, де червона дата? —
Мати каже: — Триста днів спиш на рік, як трутень.
Не однаково тобі — свято а чи будень? —
А Мартин відповіда: — Триста чи не триста,
Але в свято краще спать, тоді совість чиста.

Мрія про море

У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі.
Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі
І поклавши кучеряву на плече голівку:
— Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку.—
Мартин губу закопилив і сказав суворо:
— Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро.
Такі речі, їй же право, аж слухати чудно.
Тобі ж буде там без мене і скучно, і нудно.
— А я,— каже йому жінка,— щоб нудьгу розвіять,
Буду сидіть біля моря і про тебе мріять.—
Мартин її приголубив: — Ах ти ж моя зоре!
Сиди краще біля мене і думай про море.

Звідки гроші у студента?

Сказав студент товаришу: — В тебе три костюми.
Звідки грошей стільки маєш? Це ж великі суми.—
А товариш посміхнувся, глянув хитрувато.
— Я хороші гроші маю, бо пишу багато.
— Що ж ти пишеш — вірші, прозу? Подаєш в журнали?
— Та ні, батькам листи пишу, щоб грошей прислали.

Кругла хата

Прочитав школяр Євген у серйозній книжці,
Що філософ Діоген жив колись у діжці:
І дивується хлопчак:
— Як це можна, тату,
Щоб філософ — і не міг збудувати хату? —
Батько каже: — Хто ж, синок, лізе в бочку з жиру?
То він штучку відколов, щоб дали квартиру.

Гумореска про снайпера

Перший раз у тир прийшли молоді солдати.
Жвавий, бравий старшина учить їх стріляти.
— Ти чого-то в «молоко» палиш? Недотепа!
Дай рушницю, покажу, як стріляти треба.—
Раз пальнув і не попав...— Що ти там киваєш?
Це тобі я показав, як ти сам стріляєш.—
Вдруге стрельнув — промахнувсь.— Не хіхікай,— каже.—
Я наочно показав, як дружок твій маже.—
Втретє стрельнув і таки влучив по мішені.
— От стріляти треба як, лопухи зелені!

Гроші треба берегти

Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу?
— Я уміло,— каже той,— грошенята трачу.
Научився відкладать гроші помаленьку.
Хтось купує коньячок, я беру біленьку.
Хтось купує шоколад, я купую пончик.
Хтось сідає у літак, я — в твердий вагончик.
Хтось у Сочі на курорт виїжджа з сім'єю,
Я з дружиною удвох... Та й то не з своєю.