— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, — Що у Києві на стінах почепили дошки "В цім будинку жив художник", "В цьому жив письменник"? А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник, Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з дому І
Ой ховають болільника, а це вам не жарт: Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт. Сонце сяє, квітнуть квіти — золота пора. Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра. Раптом мертвий віко скинув, у труні встає Та й питає: — Хто там грає? Хто кому
В дні воєнні незабутні Ще й таке було. Увірвалися фашисти У одне село. Комендантом став єфрейтор, Лютий чоловік. Знав по-нашому три слова: Яйка, млеко, шпік. Раз увечері єфрейтор Брів не знать куди, А під хатою сиділи Два старі діди. -Ач, надувся, фриць
Сидять в опернім театрі Не десь, а в партері, Вона і він. Надулися, Наче дві тетері. Бурчить вона: - Що за люди Оті диригенти? Могли б раніш настроїти Свої інструменти. Той цигика, той триндика, Третій дме у дудку. Затяг мене в цю оперу, А ну тебе в
Молодий мотоцикліст Мчить, як вихор, через міст. Гуркотить мотоциклет, Як старе корито. А назустріч старшина. - Стій! - кричить сердито. - Ви куди так летите? Спішите в могилу? - Ні, до загсу везу Мотю свою милу. - Що? - питає старшина. - Я не бачу Моті.
Щоб узнать, які у кого Обсягом легені, Придумали простий прилад Лікарі учені: Дміть у трубку, а стрілочка Фіксувати буде, Скільки кубиків повітря Влізло вам у груди. Прибув якось здоровенний Дядько в санаторій. Лікарі перевіряють, Чи на щось не хворий. А
Стрів на вулиці Матвія Панько Сарана. — Здрастуй, — каже. — Познайомся: Це моя жона. — Дуже радий, дуже радий! — Вигукнув Матвій. Цмокнув жінку в праву ручку, Поклонився їй, А Панькові тихо мовив: — Я не доберу, Як ти міг узяти жінку Отаку стару? Видно,
Зустрілися на базарi Дамочки знайомі. - Як ваш Льова поживає? - Сидить у дурдомi. Він в Ізраїль перебрався До перебудови, А там бар'єр - бiда тобi, Як не знаєш мови. Вчився Льова так старанно, Що не бачив свiту, Але ідишу не вивчив, Не знає івриту. Як
Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного, Якось випив у буфеті коньяку міцного І промовив: — Безподобно! Отрицать не можна. Це божественний напиток, но ціна — безбожна.
Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка. Синок у них підростає, ім'я йому Славка. Батько щирий українець, мати - сибірячка. - Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка. Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт. Ето тєбє твой папаня язик засоряєт.