Увійшов мужик у крамницю'та й гука до крамаря:
— А подай лиш мені оту банку з канхветами. Той і подав. Мужик понюхав-понюхав та:
— Ні, не такі, подай оту!
Той переміни. Мужик, знову понюхавши, не вподобав.
— Подай он аж оту? — знову гукає. Крамар, уже розсердившись, перемінив і третю. Не донюхався й звідсіль нічого мужик, постановив банку та й іде з крамниці. Розізлився крамар, що дурно панькався з мужиком скільки часу, та й кричить до нього:
Куди ж ти? А гроші давай!
— За що? — питає мужик.
— А за те, що нюхав, — відказує крамар.
Мужик вернувсь, дістав гроші з кишені та й стук а об стіл. Постукав, постукав та й сховав. А крамар тоді:
Нащо ж ти сховав гроші?
— А як же? — відказує той. — Яка купля, така й плата: я Понюхав — ти послухав, от і квити.