У садочку номер десять, тихо гралась дітвора:
- Сука! Блять, віддай подушку!
- Не пизди, вона моя!
Курить травку їжачок
Ну єбать він дурачок
На пеньочку він сидить
Бо не знає що робить...
Хлопчик маленький по лісу блукав,
хоботом шишки з дерев позбивав.
Раптом в калюжу копитцем заліз
- Тихо шумів Чорнобильський ліс.
Падав сніг на поріг,
Було дуже слизько.
Утікайте москалі,
Бо Бандери близько!
Як щось не клеється в житті.
І вже самотнісьть ломить кості.
Ти "Суперклей" нюхни зі злості.
І Губка Боб прийде у гості.
Наша Таня гірко плаче,
проковтнула вона м'ячик.
Мама Тані також плаче,
сумнівається що м'ячик.
Андрій повів Ганну до річки
і згодував її бобрам,
давно не їли милі звірі
колоди гіршої ніж ця.
Слова Віталія Войтка
Музика Івана Пустового
Саша хвилюється раз,
Вова хвилюється два,
Вася хвилюється три,
Віка пішла на УЗІ.
Як умру то поховайте
Подалі від школи,
На педраді не згадуйте
Більше вже ніколи...
Щедрик щедрик щедрівочка
Полетіла бруківочка
Всіх беркутів облітала
А в Янука не бувала
Вийди вийди Госпідарю
Подивися на коляду
Там шоломи покотились
Вільні люди народились
В тебе кінець нехороший
Твоя кутя у параші...
Раз на діда тінь упала ...
Зразу дівок набігло!
Розійдіться - дід кричить!
Це сабля так стирчить!
Баю баюшки баю, не пишіть мені
фігню, а напишете фігню - я вас
нахуй удалю...
А як всеж не удалю, то життя вам зіпсую.
Буду під дверима насирати
і кидати в вас гранати
Наша Таня гірко плаче, упустила в річку м'ячик!
Тихо, Танечко, не плач. А то будеш там де м'яч!
Якось вночі за стіною
Щось голосно тріснуло.
Це жінка надувна
Під сусідом лопнула
ХУЙЛО був парубок моторний
І хлопець, хоч куди - КІЗЯК!
Удавсь на ВСЕЄ ЗЛЕ потворний
Бридкий і злющий Маніяк!
Смердючий скунс-РАШИСТСЬКА морда
ГАПЛИК він заслужив сповна
Бо цілий світ іще не бачив
Такого МОСКОВСЬКОГО лайна!
Я живу на Україні
П’ю горілку, ріжу свині
Маю сало на столі
Йдіть ви нах@й москалі
Місяць світе наче срака
Зорі сяють де не де
На снігу насрав собака...
Дивиться як пар ідє.
Як умру, то поховайте мене на Рублівці,
Бо не хочуть мого тіла кляті українці…
Гнали мене із престолу, гнали, як гандона…
Немав часу, та й забув я з золота батона…
Йду з сокирою в руці,
й посмішкою на лиці,
в нас на танцях у селі,
появились москалі.