Шкільні анекдоти
Вчителька пояснює дітям ділення. Написала на дошці “2:2″ і запитує:
- Діти, хто знає, що це означає?
- Нічия! – підскакує з першої парти Женя.
— Мамо, купи мені яблучка.
— Уже пізно, доню, яблучка вже сплять.
— Це маленькі сплять а великі ще ні.
.............
Батько лягає спати й каже:
— Завтра вдосвіта підемо, сину, в поле картоплю садити.
— Добре, тату, але якщо я просплю, то ви йдіть без мене.
............
— Юрасику, я тебе кличу, кличу, а ти не відгукуєшся. Що з тебе буде, коли ти виростеш? — докоряє мати.
— Офіціант. — відповідає той.
.............
Хлопчик прищемив собі пальця дверима і зарепетував з болю.
Мати хотіла перев’язати палець, але дідусь сказав:
— Візьми, внуче, пальця в рота і прикуси!
— Хіба це йому поможе? — запитала мати.
— Допоможе. Від крику.
..............
— Ромчику, сьогодні учителька знову скаржилася на тебе!
— Як же так?! Сьогодні я зовсім у школі не був!
..............
Сім’я збирається до кінотеатру. Мати довго чепуриться перед дзеркалом. Нарешті, маленький синок не витримує:
— Мамо, не фарбуйся. Там все одно світло вимикають!
...............
— Хлопче, ти чому не працюєш?
— Я ще малий.
— А чому на тобі такі короткі штани?
— Бо це ж не мої, а батькові.
...............
— От якби-то екзамени та складати на Місяці.
— А чому?
— Бо там всі предмети в шість разів легші.
...............
Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
— Ну, і чому тебе, синку, навчили?
— Нічому, — зітхнув першокласник. — Звеліли завтра знову прийти.
..............
У музеї двоє підлітків оглядають мумію з табличкою: «2500 р. до н. е.».
— Що б це могло означати?!
— Мабуть, номер автомобіля, який її переїхав.
..............
— Де вперше одержав перемогу Богдан Хмельницький?
— На дев’яносто першій сторінці.
..............
Учителька роздивляється роботу учня.
— Здається, це почерк твого старшого брата?
— Може бути: я писав його ручкою.
...............
Катруся на уроці розповідала на пам’ять вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до учительки, чекаючи, що вона підкаже… Потім спитала:
— Що, ви теж забули?
.............
— Мамо, я сьогодні зробив дуже добру справу.
— Яку саме, синку?
— Двоє запізнювалися до поїзда. Я нацькував на них нашого пса, і вони так втікали від нього, що встигли на поїзд.
..........
Маленький хлопчик приніс додому черепаху.
— Навіщо вона тобі? — запитує схвильована мати.
— Хочу перевірити, чи правда, що вона живе двісті років.
...........
— Чому ти вириваєш аркуші з підручника? — запитує учителька Андрійчика.
— А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоб помилково не читати одне й те саме.
............
Учитель. Ваш син увесь час біля книжок заспаний.
Батько. Може бути. То в ньому талант дрімає.
.............
— Юрасику, чому ти погано вчишся, а Максим добре?
— Бо він на два двори ближче до школи живе.
.............
Учителька пояснює арифметичну дію — ділення. На дошці написала «2:2» і питає:
— Хто знає, що це означає?
У Тимофія, що сидить на першій парті, засяяли оченята:
— Нічия!
............
— Мамо, сьогодні всі учні були в захопленні від того, як я плаваю!
— А хіба вони бачили, як ти плаваєш?
— Ні, вони слухали, як я їм про це розповідав.
.............
— Як тебе звати, хлопчику?
— А так, як мого тата.
— А тата твого ж як?
— А так, як мене.
— Ну, то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?
— О, мене їсти кликати не треба, я першим приходжу.
.............
— Мій татко і я знаємо все на світі, — вихваляється приятелеві хлопчик.
— Невже? Тоді… скажи, де Північний полюс?
— Це якраз те, що знає мій татко.
.............
Костик з татом гуляв біля річки. Втомившись, син звернувся до тата:
— Візьми мене на ручки, а то мої черевички втомилися.
.............
Холодного весняного дня мати прогулювалася з маленьким сином. Невдовзі вона запитала:
— Володя, ти не змерз?
— Ні, мамо. Тільки трошки сорочка примерзла.
..............
— Олежику, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі.
— Це я його вчу допомагати старшим.
.............
— Тату, як я з’явився?
— Лелека приніс
— І тебе?
— І мене.
— І маму?
— І маму.
— А звідки взявся лелека?
...............
На уроці учитель спитав одного неуважного учня:
— Коли найкраще рвати яблука?
Учень без вагань:
— Коли собака прив’язаний.
..............
— Як, на твою думку, — питає учителька, — слово «штани» — це однина чи множина?
— Я так думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.
.............
— Запам’ятай! Коли сьогодні принесеш трійку, то будеш тричі битий!
— Тоді я принесу одиницю,— сказав Петрик.
.............
Учитель. Вода рухає турбіну. Турбіна виробляє електроенергію. Енергія дає нам світло. Коли ще завдяки воді ми одержуємо світло?
Учень. Після того, як помиємо вікна.
...............
— Вчора я упав з тридцятиметрової драбини!
— І залишився живий (здивування)?!
— Але ж я зірвався з першого щабля.
............
— Ми підемо в кіно, якщо ти пообіцяєш не задавати мені весь час запитань.
— А чому?
.............
Дідусь хоче спати, а малий Олежик не дає. Дідусь просить:
— Олежику, сиди спокійно. Я через тебе не можу ні хвилинки подрімати.
— Добре, дідусю! Я почекаю, поки ти заснеш!
..................
На кущах смородини достигають ягоди.
— Чи можна їх їсти? — запитує Олег.
— А ти зірви, — радить старший брат Тарас. — Якщо тітка, яка сидить на лаві, закричить, значить, вже можна їсти.
...............
— Юрчику, чому ти не даєш санок братові? — запитує мама.
— Як не даю? Завжди, коли з’їжджаю санками з гори, даю йому витягати їх нагору.
...............
До молочного магазину зайшов хлопчик і просить половину глечика сметани. Продавщиця налила сметани і каже:
— З тебе чотири гривні.
— У мене, тітонько, грошей немає…
— А де ти їх подів?
— Поклав на дно глечика.
...............
— Скажи, Петрику, скільки маємо частин світу?
— Дві, Ірино Богданівно!
— Ану, назви.
— Цей світ і той світ.
..............
Учитель запитує учнів:
— Хто дасть відповідь: чи довго жили в раю Адам і Єва?
— Доки достигли яблука! — почулося з останньої парти.
..............
— Ти чому так довго спиш? — запитує батько сина. — Сусідський хлопчик вранці десять гривень знайшов під парканом.
— Але ж той, хто загубив гроші, встав ще раніше!
..............
— У нас такий розумний пес: щодня приносить газети, які ми передплачуємо.
— А у нас ще розумніший: носить і ті, які ми не передплачуємо.
.............
На подвір’я залетів футбольний м’яч. Якась тітка схопила його і почала кричати:
— Чий це м’яч?
— А вікно розбилось? — запитав Сашко.
— Ні.
— Тоді мій!
..............
— Віталику, пригости мене, будь ласка, шоколадом.
— Пригостив би, але, на жаль, у мене грошей немає!
— А я тобі позичу.
...............
Мати дала дитині хліб з маслом. Хлопчик їсть і плаче.
— Чому ти плачеш? Я ж тобі дала великий шматок хліба.
— Тому й плачу, що він стає дедалі меншим.
.............
Учитель. Степане, скажи одне речення.
Учень. Собака голосно гавкає у дворі.
Учитель. А коротше?
Учень. Гав!
..............
— Ви чого такі збуджені? — суворо питає мати, — Мабуть, знову на ліфті каталися?
— Ні, — відповідає Олежик, — це хлопці каталися, а ми просто стояли поруч.
..............
Скажи, Толику, скільки мама заплатила за три кілограми яблук, якщо кілограм коштує дві гривні?
— Не знаю! Моя мама завжди торгується.
................
Два школярі. Один говорить:
- Вже не знаю, чи вірити нашому вчителю математики… Учора він сказав, що 6+4=10, а сьогодні, що 7+3 теж =10…
................
Учитель:
- А тепер я доведу вам теорему Піфагора.
Ледар із задньої парти:
- А чи коштує? Ми віримо вам на слово.
..................
- Якщо в тебе є долар і твоя мати дасть тобі долар, скільки в тебе буде грошей?
- Один долар, міс.
- Так ти просто не знаєш арифметики
- Це ви не знаєте моєї матері, міс.
..................
- Скажи, якщо один плюс один буде два, а два плюс два буде чотири, скільки буде чотири плюс чотири?
- Це несправедливо, міс. Ви завжди відповідаєте на легкі питання, а мені дістаються найважчі.
.................
Головні підрозділи: Анекдоти, Український гумор, Про кумів