Шкільний анекдот. Збірка.
Вчителька:
- Вовочка, чому ти знову спізнився?
Вовочка:
- Hу, Марь Іванівна, ну ви ж самі говорили, що вчитись ніколи не пізно!
....................
Вчителька:
- Вовочка, назви яких-небудь два займенники.
- Хто, я?
- Молодець, Вовочка.
...................
Міліціонер зупиняє машину, а за кермом виявляється його колишня вчителька.
Міліціонер:
- Здрастуйте, Ніно Петрівно. Діставайте ручку й папір і пишіть 100 разів: “Я більше ніколи не порушуватиму правила дорожного руху!”
.....................
Якось на уроці англійської мови один учень запитав учителя-поліглота Олега Паламарчука:
- Чому в Америці була зроблений і перший автомобіль, і перший літак, і перший комп’ютер, а в нас, на Україні - нічого?
- Ну як тобі пояснити? - завагався вчитель-поліглот. - Американці - вони тупі. І тому там можна щось придумати. А спробуй щось придумати у нас, на Україні, коли всі довкола тебе мудрі!
.....................
Вчитель запитує:
- Що означає вираження: "Вона почервоніла до коренів волосся..."?
Учень:
- Це означає, що вона пофарбувалася.
............
— Мамо, сусідський хлопчик мене побив!
— Треба було дати йому здачі.
— Та я дав йому здачі ще перед тим.
...............
Учитель цікавиться:
— Чому ти не був учора в школі?
— Ви ж казали, якщо я не виконаю домашнього завдання, щоб у школі не з’являвся…
...................
— Чому риби німі?
— Спробували б ви, дядьку, порозмовляти під водою!
..................
— Сашко, чому в тебе один черевик чорний, а другий — коричневий? — запитав учитель у хлопчика. Ану біжи додому перевзуйся!
— Та я вже повертався додому, тільки там теж один чорний, а другий коричневий черевик.
..................
Першокласницю, яка прийшла зі школи, питають
— Марічко, а хто за тобою сидить?
— Я не знаю, бо вчителька сказала, що назад обертатися не можна.
...................
П’ятирічна дівчинка не вимовляє «р». Дідусь, кепкуючи з неї, говорить:
— Катрусю, скажи «риба».
— Окунь, — відповіла вона.
...............
— Тату, коли я виросту, то буду полярником.
— Добре, синку.
— Я вже зараз хочу готуватись до цього.
— Як же?
— А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду.
................
— Марійко, чому ти всі цукерки поїла сьогодні? — розсердилася мати, заглянувши в буфет. Я ж просила тебе залишити ще й на завтра.
— Мамусю, ти ж вчила мене не залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
................
Учитель. Іванку, чи довго живуть миші?
Учень. Це залежить від кота.
................
— То не ваш хлопчик закопує в пісок мою сумочку?
— Ні, моєї сестри. Мій — он той, що набирає води вашим капелюшком.
.....................
Маленька дівчинка (після іспиту з музики).
— Мамо, екзаменатор, певно, дуже набожний.
— Чому ти так гадаєш?
— Поки я грала, він раз у раз затуляв обличчя руками і шепотів: «Боже мій!».
......................
— Що нагадує тобі Апеннінський півострів?
— Гумовий чобіт.
— Правильно, чобіт. Тільки чому гумовий?
— Бо Італія з усіх боків оточена водою!
....................
На уроці учителька питає Максима:
— Якщо ти йдеш по вулиці й бачиш гарний сад, а в ньому багато груш і яблук, що думаєш про його господаря?
— Чи він має собаку!
....................
Одного разу, повернувшись з роботи, електрик побачив, що у сина забинтована рука.
— Що сталося? Ти чимось поранив себе?
— Ні. Я впіймав бджолу, а вона з одного кінця була не ізольована.
.....................
Дає батько старшому синові кульок з цукерками і говорить:
— Поділися з Юрчиком по-братньому.
— Як це по-братньому?
— А так: йому дай більше, а собі візьми менше.
— Е, ні! Ти краще віддай йому кульок, хай він поділиться зі мною по-братньому.
.....................
Дівчинка, граючись з їжачком, сумно каже:
— Погано бути їжачком.
— Чому?
— Ніхто тебе не погладить.
..................
Олег з татом прийшли до ательє.
— Як вашому хлопцеві шити штани? — запитав кравець.
Не встиг тато слова вимовити, як Олежик вигукнув:
— Без ремінця!
......................
Бабуся приїхала до онука. Той, знаючи, що в неї немає кота запропонував:
— Бабусю, візьміть собі цього котика, він — чудовий. Має лише один маленький недолік: не любить ловити мишей. Але нічого, дідусь буде ловити і його годувати.
.....................
— Що це ти в’яжеш, Софійко?
— Шкарпетки для братика.
— А чому такі великі?
— Бо мама каже, що я дуже повільно в’яжу: коли я їх закінчу, то братик виросте.
....................
— Чому в тебе з історії трійка? Коли я вчився, — каже дідусь, — у мене з історії були самі п’ятірки.
— Тоді ж історія була коротша, — відповів онук.
.....................
— Мамо, скажи, будь ласка, де ти народилася?
— У Донецьку, синку.
— А я у Києві, так?
— Так.
— А де ж народився тато?
— У Львові
— Дивно, як це нам пощастило зустрітися?
......................
— Дядечку, чому у тебе ніс червоний?
— Це, хлопче, від багатьох ударів долі.
— Ого! І всі влучали тобі точнісінько в ніс?
.....................
— Ігорку! Невже ти навчив нашого папугу лаятися?
— Ні, мамусю. Я тільки сказав йому, чого не слід говорити.
......................
— Знаєш що, доню, сходи на вулицю, пограйся, а як заскучаєш за мною, то приходь додому, я пригощу тебе тортом.
— Мамо, а я вже скучила за тобою!
....................
Малий Петрик хоче спати. Батько сідає край ліжка.
— Я розповім тобі казочку, щоб ти швидше заснув.
— Добре, тату.
Через деякий час з сусідньої кімнати чути голос матері:
— Спить?
На порозі з’являється в нічній сорочці Петрик і каже:
— Авжеж, мамо, наш тато, нарешті, заснув.
......................
— Сьогодні водій автобуса дивився на мене так, ніби я їхав без квитка.
— А ти що?
— Дивився на нього так, ніби мав квиток.
.................
— Тату, що ти хотів би одержати від мене на день народження?
— Нічого, доню, нічого.
— Чому, тату?
— Бо не маю гроші
..............
На уроці історії учитель запитав.
— Скажи, Юрчику, що таке монархія?
— Це такий устрій, де править король.
— А як помре король?
— Королева.
— А як королева помре?
— Валет.
...............
Повернувся Олекса з молочного магазину:
— Мамусю, продавщиця сьогодні не долила сметани.
— Звідки ти знаєш?
— Бо я сьогодні не міг язиком дістати до сметани в банці.
................
Учитель. З якого боку знаходиться серце?
Учень. Всім відомо, що з внутрішнього!
................
— Як зберегти м’ясо тварини свіжим? — запитує учитель.
— Чому ви завжди розповідаєте страшні історії, коли стрижете мене?
— Бо тоді у тебе так гарно піднімається волосся, що стригти — одне задоволення!
................
— Діду, ви були колись малим?
— Був.
— І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?!
................
— Скільки учнів у вашому класі?
— З учителькою двадцять три.
— А без неї?
— А без неї в класі не залишиться жодного учня!
................
Маленький Юрчик, вкладаючись спати, повідомляє:
— Матусю, аби швидше заснути, я завжди лічу до ста.
— Не вигадуй, Юрасю, ти ж не вмієш до ста лічити!
— Я ж, матусю, постійно засинаю раніше.
.................
— Чим ти можеш довести, що земля кругла?
— Глобусом!
..................
Хлопчик нахилився з вікна третього поверху, під яким ростуть троянди.
— Ти знаєш, що буде, коли випадеш з вікна — суворо питає мати.
— Еге ж. Я поламаю троянди.
...................
Один хвалько каже іншому:
— Чув про Атлантичний океан?
— Так.
— Я його переплив!
— А ти чув про Мертве море?
— Так.
— Я його вбив.
...................
— Що з тобою, хлопче, чому плачеш?
— Мати наказала, щоб я не переходив вулицю, доки не проїде трамвай, а на цій вулиці нема трамваю…
...................
— Ніколи, Костику, не тягайся за їжею через увесь стіл, якщо щось знадобиться. Хіба в тебе нема язика?
— Є, але руки довші.
...................
Батько був приємно здивований, почувши, що його балакуча дочка закінчила телефонну розмову всього за 30 хвилин. Завжди вона говорила не менше години.
— Тобі дзвонила подруга? — запитав він.
— Ні, тату, це була не подруга. Просто хтось помилився номером.
..................
— От бачиш, і тато вміє тебе викупати, а ти гадав, що без мами не обійтися.
— Звичайно, тільки мама перед купанням знімає з мене черевички.
.................
— Пам’ятаєш, тату, ти якось розповідав, що у тебе в школі були погані оцінки…
— Чого це ти раптом запитав?
— Просто подумав, що історія повторюється.
.................
Івасик впав з ліжка, і на лобі з’явилася ґуля. Катруся, жаліючи брата і намагаючись якось допомогти йому, каже:
— Давай я ту ґулю молотком назад заб’ю!
.................
Батько розповідає:
— Коли я був маленький, то ніколи не брехав.
— Цікаво, тату, коли саме ти почав?
.................
— Не ходи сьогодні, синку, на озеро, адже у тебе животик болить.
— Не хвилюйся, мамо, я плаватиму на спині.
..................
— Петрику, в одній купці лежить чотирнадцять цукерок, а в другій на п’ять більше. У якій купці більше цукерок?
— А ви, бабусю, покладіть цукерки. Яку я купку виберу собі, там і більше.
.................
Не раз учитель викликав батька до школи, бо син бешкетував і погано вчився. Через деякий час на виклик учителя батько знову прийшов до школи та й каже:
— Я вже йому всипав.
— Кому? — запитує учитель.
— Та синові ж своєму.
— А я хотів порадувати вас, що в нього останнім часом покращала поведінка і двійок немає.
.................
Малий Ігорчик приходить додому весь у грязюці. Мати сердито запитує:
— Який у тебе вигляд?! Що ти робив?
— Впав у болото.
— У нових штанях?!
— Я не встиг їх зняти!
.................
— Звідки йдеш?
— З річки.
— Що там робив?
— Лящів ловив.
— Багато зловив?
— Жодного.
— А звідки знаєш, що ловив лящів?
..................
— Ти тільки-но отримав двійку і вже співаєш?
— Але ж я співаю сумні пісні!
...................
Юрчик з мамою ходив до зоопарку.
— Що там на тебе справило найбільше враження? — запитує батько.
— Як один п’яний дядько ліз цілуватися до тигра.
...................
— Миколо, що ти робив учора ввечері?
— Дивився футбол по телевізору.
— А хто грав?
— Бразильці з французами.
— І хто ж виграв?
— Наші!
...................
— Май на увазі, Олежку, що на ввічливості ще ніхто нічого не втрачав.
— Як? А місце в автобусі?!
...................
— Сашко, твій глобус увесь у пилюці!
— Чи можу я, мамо, стирати пил з усієї земної кулі…
...................
— Тату, чорнило дорого коштує?
— Ні, синку.
— Чому ж тоді мати сердиться, що я вилив його на килим?
...................
Син питає батька:
— Тебе колись била твоя мати?
— Ні, тільки твоя.
...................
Мати привела до педіатра трирічного малюка:
— Син проковтнув ґудзика від мого пальта. Як ви вважаєте, що б його дістати, потрібна буде операція?
— Невже ви не маєте змоги придбати собі іншого ґудзика? — здивувався лікар.
...................
Вкладаючи сина спати, мама похвалила:
— Бачиш, дитятко, сьогодні я не зробила тобі жодного зауваження.
— Молодець, мамо! Завжди будь такою гарною!
...................
Дівчинці треба було розв’язати кілька задач, які навіть її матері здалися важкими. Наступного дня дівчинка в школі одержала двійку. Мати була дуже засмучена.
— Нічого, мамусю! — втішила її донька. — Ти ж не одна: інші матері також одержали двійки!
...................
— Мамо, дайте мені горіхів.
— Добре, візьми собі повну жменю.
— Дайте, мамо, самі: ваша жменя більша.
..................
— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, які я роблю сам.
..................
Сусід застав хлопчика на своїй яблуні.
— Ага попався, негіднику! Ану скажи мені, де твій батько!
— Він… на сусідній яблуні…
..................
Татусю, що мали люди до того, як був винайдений телевізор?
— Тишу та спокій.
..................
Вулицею старшина веде роту бійців.
— Раз-два, раз-два! — чути голос командира. Раптом до нього підбігає хлопчик років чотирьох – п’яти.
— А я, дядьку, вмію рахувати аж до дев’яти!
.................
— Петрику, у твоїй роботі аж вісім грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?
— Могло б, якби робота була трохи коротшою.
................
— Звари, доню, суп, а скільки солі сипати, сама побачиш.
Донька сипала, сипала сіль, а потім каже:
— Тепер уже видно: повний баняк солі!
................
— Учні! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвидатнішими, — запропонував учитель. Згодом він запитує:
— Скільки вже ти написав, Богдане?
— Десять. Лишився ще один — воротар…
...............
— Чи справедливо карати людину за те, чого вона не зробила?
— Звичайно, ні.
— А учитель покарав мене за вправу, якої я не виконав.
...............
— Ромку, ти знаєш, а мій Сірко вже читає газети!
— Знаю. Про це мені мій Рябко розповів.
................
— Мамо, — каже дев’ятирічна дівчинка, — ти пам’ятаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?
— Так, — відповідає мати. — А що?
— Моє покоління щойно її розбило.
...............
— Мамо, наш учитель ніколи не бачив коней.
— Як це так?
— Сьогодні в школі було малювання. Я намалював гарного коника, а учитель підійшов і запитав:
— Що це таке?
...............
— Не брудни скатертину, Юрасику! Бабуся прала її, прасувала. Треба поважати чужу працю.
................
Чотирирічного Івасика мама попросила доглянути молоко, яке стояло на кухонній плиті. А він вибіг надвір і почав гратися з котиком.
— Івасику, молоко збіжить!
— Не збіжить. Я двері закрив на ключ.
Головні підрозділи: Анекдоти, Український гумор, Про кумів
