Запросив директор школи — це вже котрий раз! — Матір лобура, що ходить у десятий клас. — Угамуйте,— каже,— сина. Вчора ваш Петро Семикласниці Марусі поламав ребро.— А матуся: — Ви, звиняюсь, странний чоловік. Я ж не винна, що у сина переломний вік.
— А ти, татку, пам'ятаєш,— питає мала,— Коли Пушкін народився? Якого числа? — Батько сумно головою з боку в бік хита: — Ти подумай, що питаєш, голово пуста. Що, твій Пушкін — мій директор, головбух чи зав, Щоб я його днем рождєння мозги засоряв?
Гарну книжечку нову Читають хлоп'ята. — Що це значить р о м а н т и з м? — Питають у тата. —О, знайшли про що питать,— Блимнув той спідлоба.— Це коли кістки болять. Є така хвороба.
— Чуєш, тату,— син питає,— що таке хамелеон? — Відчепися, я не знаю,— каже Филимон. — Чуеш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон? — Відчепися, я не знаю,— злиться Филимон. Мати сердиться на хлопця: — Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не
Кличе хлопець: — Чуєш, татку! — Чого тобі синку? — Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку. На картинці людський мозок. Череп ніби знятий... Так чого в людини мозок геть увесь пом'ятий? — Батько глянув, посміхнувся: — Тут ясна картина. Як народиться,
Учителька в другім класі хлопчика питає: — Скільки татко твій за місяць грошей заробляє? — Вісімдесят карбованців,— відповів Аркаша. — А як ділить між собою їх родина ваша? — Чотириста лишається в кишені папаші, А останні чотириста дає він мамаші.—
Повернувся першокласник із занять додому. Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому. — Що з Тобою, мій синочку? — засміялась мати.— Та невже ти в школі носом учишся писати? — Смійся, смійся,— каже хлопчик.— Зараз ти заплачеш, Коли двійку у моєму
Спитав колись піп у школі учня-здоровила: — Хто сотворив тебе, сину? — Мати народила. — Хто сотворив, я питаю. Що верзеш, дурило? — Ну, сотворив, мабуть, батько,— сказав здоровило. — Бог сотворив, а не батько! Тобі зрозуміло? — А той бурчить: — Забув
Бюрократ у школу дзвонить і гукає гнівно: — Поясніть мені, будь ласка, Катерино Львівно, Це чому в мого Валерки зошит весь у двійках? — Бо писати він не вміє строго по лінійках. Чи то вправи, чи диктанти,—все він без розбору Навскосяк, через лінійки
Нетерпляче жде Мартин, не діждеться свята. — Мамо, гляньте в календар, де червона дата? — Мати каже: — Триста днів спиш на рік, як трутень. Не однаково тобі — свято а чи будень? — А Мартин відповіда: — Триста чи не триста, Але в свято краще спать, тоді