Знову Льоня – в дяді Льоші, знову на подвір´ї
все обмацує та ходить доокола гирі.
- Гарна іграшка? - питає в Льоні дядя Льоша.
Хлопчик глянув на спортсмена і каже: - Хороша.
- Отаку б тобі додому, правда?
- Правда, - каже, бо не знає іще Льоня, скільки гиря важить.
- То бери.
Хлопчина взявся обома руками – ані з місця двопудова,
як стіна, як камінь.
- Мало каші з´їв ти, хлопче, що ж будеш робити?
- Е-е, дядю, - усміхнувся, - та ж вона прибита.
Йосип Струцюк