➦ Сильно сміялась
Вчора в сусідньому селі зустрів Вашу дружину, розповів анекдота,
а вона так сміялася, що аж з ліжка впала.
➦ Сало першим...
-Сало винось!
-Ні! Дітей спочатку!
-Та ні! Буде сало - будуть діти!
➦ Кому повезе?
– Мене люблять двоє хлопців. Скажи, кому з них повезе?
Ворожка розклала карти, потім уважно подивилася на дівчину:
– Повезе Іванові – на тобі жениться Андрій.
➦ Про це
[media=https://youtu.be/OCTxb21tbM8]
➦ Дитячий сміховий фольклор (на прикладі дитячих анекдотів)
Традиційно фольклористи вважають, що усна культура дитинства переважно сміхова. А психологи ще додають, що почуття гумору проявляється у дитини значно раніше зв’язного мовлення.
➦ Омоніми як засіб творення каламбуру в анекдотах
Через усю історію естетики проходить скептичне відкидання можливості визначити комічне і постійні спроби, незважаючи на це, дати його дефініцію. Ад.Цейзінг називав усю літературу про комічне "комедією помилок" у визначеннях. Н.Гартман казав, що комічне - найбільш складна проблема естетики. Дійсно, сміх наче ртуть. Він легко вислизає з-під рук теоретика. У цьому складність, але не безнадійність дослідження природи комічного.
Ю.Б.Борєв визначає комічне як смішне, що має певну і соціальну значимість і естетичну природу. Комічне викликає соціально забарвлений, спрямований на певний об’єкт сміх. Сприйняття комічного обумовлене історично й національно. Це, як каже сам автор, ще дуже загальні характеристики комічного, що охоплюють його об’єктивну і суб’єктивну сторони в найбільш загальній і недиференційованій формі.
