Верства
Їде мужик на волах;
Сонце припікає;
Мужик ноги протягує,
Лежить та й дрімає.
А воли собі пішли,
На сторону збились,
Далі раптом за верству
Ярмом зачепились.
Сонце припікає;
Мужик ноги протягує,
Лежить та й дрімає.
А воли собі пішли,
На сторону збились,
Далі раптом за верству
Ярмом зачепились.
І прокинувся мужик,
І плюнув до лиха,
І поглянув на верству,
Та й промовив стиха:
«Тьфу! Погані москалі,
Чи місця не мали,
Що на самім на шляху
Палі повбивали!»
