Лахудра

Оповідав дідо Олекса, царство йому небесне, шо раньше, коли хтось умирав то просили старого шевця аби сидів ніч коло трунви, аби щось не сталося...
Ну. Як завжди хватає фраєрів, умовилися налякати до смерті вуйка Штефка, шевця з Куличина, аби той лишив ту привичку коло померлих сидіти...

Значить один яраєр ся зробив забитим, уклали у трунву, а решта пішла гешефт робити і авансом первака вуйкові Штефкові, аби коло забитого посидів нічку...
То най його шляк трафить, коло мертвого та ше й вночі...? Вуйко мав при собі купу старих шкрабів та постолів аби по рихтувати , клевчика і цвєшки дрібонькі...
І , шо ви собі думаєте? Фрєрство душилося від утіхи, шо буде з вуйком у півночі?..
Надристить від страху...
Так , шо к півночі Вуйко Штефко коло трунви, купа свічок запалених, своїм клевчиком рехтує шкраби, а тут раз: і мертвий підойнявся з трунви.., а вуйко тільки клевчиком межи очі... даже не тьохнув фраєр....

Щойно в церкві коли дяк
«Іже» заспіває,
Бідна баба у кутку
Мало не вмліває.

Аж завважив теє дяк,
До неї забрався.
«Чого плачете ви так?» —
Стару запитався.