Йду з сокирою в руці, й посмішкою на лиці, в нас на танцях у селі, появились москалі.
Москаль не хоче мирно жить, Тому ми будем його бить! І у полон не треба брать, на місці будем убивать! Поверним Крим, за ним - Кубань! І проженем москальську срань!
Знов Бандери голос чути в лісі, Хлопці кулемет сховали в стрісі, За вікном регіонал співає, Гримнув постріл - і його немає...!!!
Йшла ворона по перону - Всі дивились на ворону. Всім було незрозуміло, Чом ворона біла-біла.
Рве Маринка у торбинку Звіробій і материнку. Оля, Толя, Шура, Ната Вже сніпок нарвали м'яти. Клава, Боря і Сергій Рвуть ромашку й деревій. Рвуть завзято, рвуть до спеки — Будуть ліки для аптеки... А Тарасик на дубочку Вже порвав штани й сорочку. М.
Журилась під осінь Малесенька жабка: - Уже потемніла У соняха шапка І жовтими стали Листочки у клена, А я ще і досі Зелена-зелена...
В Андрійка м´ячик голубий – Прудкий він і стрибучий! Та раптом шкоди наробив – Андрійко в шибку влучив! «Ні, шибки я не розбивав, - Андрійко гірко плаче, - Я просто в м´ячика тут грав, А в шибку влучив… м´ячик…» Микола Калінін
- Знову мокрі черевики?! – Сварить Вову мати. Ти, мабуть, в усіх калюжах Встигнув побувати? - Що ви, мамо, - каже Вова, - Не хвилюйтесь дуже: Ще й на завтра залишилось Чотири калюжі! І. Січовик
Я сиджу в кімнаті тихо, Мов немає мене вдома. Що там сталося за лихо? Це ж мультфільм про Джеррі й Тома. Я не можу відірватись Від екрана ні на мить. Кіт і мишка вміють гратись, Різні капості робить. І мені давно відомо, Це підтвердить вся сім´я, - Я
Бульваром якось няня йшла. Няня саночки везла. Хлопчик в саночках сидів, Хлопчик з саночок злетів. Бачить няня – легше стало І скоріш закрокувала. На базарі побувала, Подивилась на товар. На пожежі поштовхалась – Не щодня ж таке бува. Солі пачечку купила
Побачила вчора й злякалася трішки: На спині хатина, під стріхою ріжки. Ті ріжки ворушаться, наче антени, І вказують шлях із хатини до мене! - Хто ж мешкає в ній – риба, птиця чи звір?! Ой, краще швиденько заскочу у двір, Сховаюсь отут, за кущами малини,
Будить мама ведмежатко Рано навесні: - Прокидайсь, моє малятко, Вже розтанув сніг! Вже птахи давно щебечуть, Уставай, сонько! – Мама штурхає за плечі, Та мовчить Мишко… - Що ж, - зітхнула сумно ненька, - Ох, біда, біда! Буду я тепер, бідненька, Їсти мед