Докотилася до кума новина, Що вино робити можна з кавуна. Кум — страшенно нетерплячий чоловік. Він негайно ж кавуняру приволік.
Ми із кумом полювати ідемо. За плечима по рушниці несемо. Кум говорить: — Вбити зайчика — не клас. От би вовка тарарахнути хоч раз!
Кум в газетах начитався про «моржів» І скупатись в ополонці захотів: — Загартуюся на холоді як слід — Буду жити та брикати до ста літ.
Кум поїсти неабиякий мастак. Йому жінка, що не зварить, все не так. Вередує: — Як з'їдаю твій обід, Наче гирю закладаю у живіт. Он торік я в ресторані,— каже,— був... Ледве миску з деволяєм не ковтнув. Там таку дають підливку — смак і шик! З нею з'їсти
Ми футбол із кумом любимо. — Давай, куме, м'яч футбольний купимо! — Тренувалися ми з кумом аж три дні. Бив я кумові в ворота, кум — мені. І такого ми з ним класу досягли, Що й самі собі страшними вже були. Тож пішли ми у команду «Урожай» І сказали
Жорі й Лорі — по сімнадцять. Лора каже: — Жоро, От де хохма! Я дитину Буду мати скоро. Батько сердиться на мене, Заїдає мати. «Чим,— чіпляються,— дитину Будеш годувати?» — Жора свиснув: Не тушуйся. Нам з тобою хватить, Бо на мене ще мій предок Аліменти
Петя Коржик, той, що ходить до другого класу, Листа в село накарлякав дядькові Панасу: «Добрий день вам, дядьку її тітко! Я ходжу до школи І чув, що ви на тім тижні свиню закололи. Ми вас просимо у гості, татко, я і мати, І всі разом на вокзалі будем
Батько дивиться у зошит. — Двійка, двійка... Стид і страм! Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам.— А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз. — А чого,— пита,— боятись? Я тобі не боягуз.
— Хто там, синку, в двері стукав? — То якийсь дідок, Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок. Він говорить, що приїхав із села до нас, Що колись ходив з тобою у четвертий клас. — Йди скажи: немає татка. То якесь брехло. У четвертім нашім класі лисих не
Як це добре, громадяни, Мати грамотних дітей! — Яких знаєш писателів? — Пита сина Ялисей. — Пушкін. — Далі. — Гоголь. — Далі. — Горький, Мамін-Сибіряк. — Далі, синку. — Достоєвський. Лев Толстой, Гюго, Бальзак.— Ялисей зрадів: — Прекрасно! Ось ми й