» » Залишити свій анекдот
 
Дата:     Переглядів: 2 696    Коментарів: 0   |  

Залишити свій анекдот

 

Кожен з Вас може залишити на цій сторінці, в коментарях, свій анекдот чи картинку або силку на смішне відео.
У разі його одобрення адміністрацією ваш прикол буде опубліковано на сайті.
За вашим бажанням прикол підписуємо Вашим ім'ям. Про що потрібно написати під приколом.
Анекдоти, та заявку на модератора можна присилати на скриньку - kampot2009@gmail.com
 
 

Реклама:

 

Схоже за змістом:

Прикол від бабусі

Два панки у автобусі їдуть. Бабуся звертається до одного з них:
- Синку, встань, будь ласка!
Інший йому:
- Нєє, Вася, я знаю той прикол, не вставай – вона на твоє місце сяде.

Помста тещі

У Ательє Оригінального Дизайну клієнт робить замовлення:

- Прошу виготовити мені рулон туалетного паперу з портретом, як на цій фотографії. І щоб з двох сторін і щоб по всій довжині. І щоб якісно було зроблено!

- Не хвилюйтеся! Портрет Вашої тещі буде виконаний з найвищою якістю!

- Не зрозумів, а як це Ви здогадалися, що це моя теща?

- А вона вчора у нас замовляла оригінальні прокладки з Вашим зображенням. Ось і Ваше фото залишила ....


Залишити свій коментар:

Останні дописи:

Вислыв про чоловіка

Чоловік без грошей - це подружка!

Подарунок Миколая

- Дорогий святий Миколаю, торік я неправильно написала слово BMW. Це машина, а не пакет!

 
 
 
 

Результати УЗД?

— Софочка, і шо показало УЗД?
— Воно показало, шо таки буде весілля!

 
 
 
 

Як вареники варили кум і я

Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка, що не зварить, все не так.
Вередує: — Як з'їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— каже,— був...
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з'їсти можна власний черевик.—
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо — плюємо.
— Не зоставили нам їсти, то й нехай...
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.
Просить: — Стукни по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам! —
Те, що я не з'їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан? —
І надів йому на голову казан...