НЕБИЛИЦЯ

Як був мій дід маленький, а батька ще на світі не було, так ми з дідом чумакували. У нас було дві пари волів чужих, а третя не наша; три рижих, а один четвертий. Так ми з дідом ловим по лісу ведмедів. Дід було вія заструже, а я з-за куща як тюкну на ведмедя, так він з переляку роззявить рота та так на вію і наштри­кнеться, то я ззаду кілочком і закладу, то ми тоді з дідом як захо­димось, та так, мовляв, шкуру й знімем.

Так ми тоді як почали з дідом багатіти, та начали орать по печі, і по пічурках, і по запіч­ках, і під припічком, та як виорали

дванадцять десятин по печі та по пічурках, так як уродив у нас хліб! Так ми на комині покла­ли дванадцять стогів.

Та як унадились миші; а в нас був кіт здо­ровий, та як погнався за мишами — миші під стіг, а кіт на стіг, та так і повалив їх у помийницю. Так ми з дідом вистругали три токи: на одному молотили мак, на другому так, а на третьому запалили той стовп, що ціпи вішали.

А в нас було коров багато! Так за погре­бом коров доїли, кобилою масло колотили, а молока було так ба­гато, що в море возили.