Роздуми про міське життя

Я з села. Я там народився і ріс... Ну як... народився я в райцентрі, в роддомі - ми ж не кріпаки, йопт... Та й і ріс я в різних місцях. Не можна сказати шо в селі я ріс, а от поїхав до бабці в місто і там переставав рости. Але щоб вас не заплутувати: Я народився і виріс в селі.
І там я не здогадувався про існування багатьох речей: незасвоюваність лактози; алергія на шерсть; мити руки перед іжею... Я бачив як мужики-тракторісти голими руками колупалтся в маслі, болоті і гімні, а потом тими ж руками жерли хліб з салом. І всі вони вмерли десь в 45 років - від горівки. Я міряв відстань кілометрами, а не зупинками. Мій кіт мене боявся і поважав і не було на світі такого чого б я йому дав, а він не з'ів. І я ніколи не бачив в селі собачого гівна. Я бачив собак і знав шо вони десь сруть але в очі воно не кидалося... Може я був надто заклопотаний шоб не вступати в коров'яче... Також я не бачив бомжів. Я зустрічав людей які сплять на вулиці але я точно знав де вони живуть.
І там я здобув безцінний гастрономічний досвід! Я знаю як робиться, виглядає, пахне і який смак має КОВБАСА. Молоко, яке не скисає за день - це найобка. Хліб, який цвіте, а не черствіє - це найобка. Воду п'ють кружкою з відра, а сало зберігається в трохлітрових банках, пересипане сіллю. Знаєте шо таке пиріжки з п'єца? Знаєте шо таке пижджені вдень в сусіда сливки, батькові пиздюлі за них ввечері і срачка від них посеред ночі? Слухали колись як в льосі кисне капуста і бродить квас? І чи доводилося вам хоча б раз в житті їсти тварину яку ви знали змалечку?..
Ну оскіки я ріс не просто в селі, а в селі в 90-х... Коли тобі дарують мандарінку - це свято. Коли мандарінку і шоколадку - це новий рік. Коли мандарінку і шоколадку під подушкою - це св. Миколая. Коли мандарінку шоколадку і носки - це Різдво. Коли мандарінку шоколадку і гроші - це день народження. А коли 2 банки згущонки - значить батькам нею видали зарплату. І я щиро радів тим подарункам!..
Відколи я живу в місті я робив різну хєрню: завів собі е-мейл, опанував андроїд і мультиварку, отримав вищу освіту і навіть систематично ходив на роботу. Але одної хєрні, властивої жителям українських міст, я так досі й не роблю - не розмовляю російською.
---
Взято з сторінки фейсбук Семена Деркача