Анекдот про безвіз

Сліпий каже:
- Я бачу як сонце встає,
Глухий каже:
- Я чую як вітер дує,
Лисий каже:
Йой, від вашої брехні мені аж волосся дибом стало!.

— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, —
Що у Києві на стінах почепили дошки

"В цім будинку жив художник",
"В цьому жив письменник"?

А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник,
Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з дому
І виплачую проценти синові малому…
А коли засну навіки у сирій могилі,
Чи напишуть щось на хаті друзі мої милі?
— Не журись, — сказав Тимошка і утішив Гната:
Ми напишем на фанері: "Продається хата".