Молитва козака

До церкви причвалав старий козак.
В поклоні ледь не до землі зігнувся:
- Зроби, о Боже милосердний, так,
Щоб я сьогодні ж в турка обернувся! Почув слова ці випадково піп,
Що і походи знав в житті, і битви:
- Ти, батьку, збожеволів?
Чи осліп?

Що за безглузді просьби і молитви?
Хіба не турок напада на Січ?
Хіба не він чига на нас край шляху?

Козак зітхнув:
- Не в тому, отче, річ!
Я зроду не молився ще аллаху.
Конини навіть в рот я не беру,
А навпаки - люблю вминати сало.
Я просто хочу, щоб, коли помру,
Хоч на одного турка менше стало!