➦ Вірш про цицьки
Багата земля України
На пишні і гарні цицьки,
Стирчать вони гордо, мов гори,
І манять, як з пивом пляшки…
➦ Коли воля вже на межі
Коли воля вже на межі,
Коли нерви зовсім не ті
Досягаєш ти поставленої мети,
Добігши до таблички М/Ж.
➦ Самодіагноз по мочі
Як зробити діагноз по мочі самостійно?
Обов'язково до прочитання!
➦ Анекдот про кобіту
Галя була нстільки моцною кобітою, що лупила дітей ремнем не знімаючи його з чоловіка!
➦ В операційній
Голос в операційній:
- Ми його втрачаємо! Ми його втрачаємо! Ми його втратили …
Голос згори:
- Все в порядку, ми його прийняли.
➦ Як тебе звати?
За запитання як тебе звати?
Глухонімий хлопчик Хуан, показав своє ім'я жестами!
➦ Лізуть зуби
- Галино, а чому твій Василько так кричить?
- У нього зуби лізуть!
- Які нахрен зуби, йому вже 60-ять.
- Вставні лізуть, вчора проковтнув!
➦ Погано без дівчат
- Погано без дівчат...
- Погано без дівчат - це ще добре. Ось коли добре без дівчат - це вже погано...
➦ Анекдот про вірус
Вірус почав мутувати!
- Тепер потрібно ще мити ноги....
- А до осені і сраку прийдеться дезенфікувати!!!
➦ Гумореска про пряник
— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.—
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.
➦ Жорина мрія
Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:
— Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.
У свої сімнадцять років мислити не вмієш.
Задавав я написати, як, про що ти мрієш.
Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку.
«Я мечтаю підшукати Інтересну жінку,
Щоб для мене підходящі мала внєшні дані
І робила в гастрономі чи у ресторані...»
Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого?
Ти один лиш дописатись можеш до такого.
— Чом один? — скривився Жора. — Це в якому смислі?
Я писав, а батя збоку підказував мислі.
➦ Коріння і насіння
— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було Таке, траплялося...—
Малий засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я в тебе вдався. 
➦ Мирон як Мирон
- Як там, Савичу, мій внучок? -
запитав дідусь. –
Чи побачу його вченим?
Чи діждусь?
- Та нічого, - каже вчитель, -
Мирон як Мирон.
Щойно в мене відпросився
на Ваш похорон.
Йосип Струцюк