Чому я спізнився?

Це я запізнився до вас на урок?

Та знаєте, скільки я звідав морок?!

А ви поміркуйте: уранці спросоння

будильник ударив мене по долоні.

Хотів я проснутись, та, бісова сплюха,

подушка мені приліпилась до вуха.

Почав я взуватись, а тут черевик

вчинив на всю хату і лемент, і крик:

...

 

- Куди ти від мене сховав мою ногу?

- Прийшлося бабусю гукать на підмогу.

- А вийшов – надворі попав у біду:

дід вишні обносив у нашім саду.

Так я того діда вже так налякав,

що сам на бігу розпанахав рукав.

А потім я довго втікав од кота:

бляшанку чіпляв він мені до хвоста.

Якого хвоста? Кіт же просто не знає

про те, що хвостів у дітей не буває.

А потім зненацька, ще й посеред шляху

накинулась річка на мене, невдаху.

Відкинув я річку подалі від книг,

а сам – то вже ледь роздягнутися встиг!

Ну й плавала річка у мене на спині –

аж губи у неї зробилися сині!

А потім… А потім страшна, аж зелена,

копиця з розгону полізла на мене!

А потім… Ось бачьте, під оком – синець!

То в мене з рогатки вціляв горобець!

А потім… Та, врешті, хіба цього мало?

Коли б ви хоч трохи такого зазнали,

то ви б не питали нікого й ніколи,

чого це до хлопців спізняються школи…

В. Моруга