Вірш про любов до українок

Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську - без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками... За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві - як жито.
За викот глибокий, і те, що за ним...
За все, що зуміли вхопити.

У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви –
І хай вам Господь помагає!

Любіть галичанок, бойкинь та лемкинь
Гуцулок любіть, подолянок.
Таврійські дівки, слобожанські жінки –
Не знайдете кращих коханок.

Любіть гагаузок, болгарок струнких,
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок – бо люблячи їх
Ви любите все ж українок!

Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена мить
Примушує жінку старіти.

Любіть українок – щотижня, щодня,
А буде можливість – і двічі,
Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять –
Робота така чоловіча.

Життя в Україні дає нам урок –
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок –
Це їх РЕГУЛЯРНО любити!