Заповіт Вчителя

Як умру то поховайте
Подалі від школи,
На педраді не згадуйте
Більше вже ніколи... На вінок мені не тратьте
Ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительство
Не має запасу.
На могилі покладіте
Які-небудь квіти,
А в головах заховайте
План самоосвіти.
Зошит, ручку і щоденник
Дайте мені в руки,
І згадайте, друзі милі,
Муки мої, муки.

Прощавайте назавжди,
Двійки й одиниці,
Й ви, колеги-вчителі,
Й учителиці.

Не прожив я так, як люди,
Не досипав ночі,
Над тими зошитами
Вилазили очі.
З'їла школа моє серце
І ще пів печінки,
Бо за нею я не бачив
Ні діток, ні жінки.
Місцевкому передайте
Моє шанування,
Так путівки не діждався
Я на лікування.
Ну а заучу скажіте,
Хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі
Живого немає.

Прощавайте назавжди,
Педради й уроки,
Й ви, колеги-вчителі,
І вчительохи.

Директору передайте
Мою шану й дяку,
Нехай тепер поцілує
Мене в саму ср*ку.
Треба вам запам'ятати
Вчителі майбутні:
В школі добре працювати,
Як не мав би учнів.
Може станеться колись,
Що буде зарплата,
То випийте ви за мене
По сто грам на брата.
Ось і все, тепер прощайте,
Бо я точно знаю,
Хто учитель на цім на світі,
Той іде до раю!