Як гумки спасли супермаркет?

Крізь розірваний прошарок хмар сяяли бліді проміні місяця. Глухо пустими вулицями прогриміли три удари самотнього церковного годинника. Два темних силуети, важко дихаючи, тягнули мокрою бруківкою ручний візок.
Поруч із супермаркетом вони зупинилися в тіні будинку. Раптом сполохнув промінь кишенькового ліхтарика.

– Починай вже, Еде! – прошепотів більший з них, прибравши прядку білявого волосся з неголеного овального обличчя, яке було спотворене довгим шрамом.

– В 43 роки вже швидко не поскочиш, - пробуркотів маленький осадкуватий чоловік з круглою головою, намагаючись підняти важкий предмет з возу.

– У свої 35 ти б міг допомогти, Пауль. Зварювальний апарат до біса важкий!

– Ай, ай! Ти що з глузду з’їхав? Швидко прибери цю важку річ з моєї ноги! – закричав більший, широко вилупивши блакитні очі, лаючись почав стрибати на одній нозі. Еде так засміявся, що можна було побачити велику дірку між його верхніми зубами.

– Ти стрибаєш немов карлик, - захихикав він, при цьому стягуючи шапку зі своєї лисої голови, щоб закрити нею рота.

– Скільки разів я тобі казав, щоб ти не вдягав сандалі на роботу.

– Ще таке одне зауваження і я натовчу тобі пику, хоч ти і в окулярах, - тихо лаявся Пауль грубим голосом.
Після того як обидва заспокоїлись, вони разом стягнули брезент з зварювального апарату. Еде розстібнув свою коричневу куртку і витягнув гайковий ключ з внутрішньої кишені. Коли він вже збирався встановити газовий балон, Пауль швидко штовхнув його на землю. Патрульна машина повільно виїхала із-за рогу. Промінь світла від фар сантиметр за сантиметром освітлював стіну. Майже діставшись до візка він раптово змінив свій напрямок. Патрульний автомобіль повернув у наступний провулок.

– Фух, - прохрипів Пауль, - він був так близько. Пауль повільно піднявся і витер воду з джинсів, при цьому задзвенів золотий ланцюжок на його зап’ястку. Еде все ще лежав нерухомо на мокрій землі.

– Ти збираєшся там зимувати? Давай підводься! Але Еде нерухомо продовжував лежати. Було лише чутно тільки тихий храп.

– Цього не може бути! – Пауль почав лаятися на всі заставки. Підводься, скоро вже буде світати.
Еде повільно відкрив очі та потрусив головою.

– Я й дійсно трохи задрімав. Недивно, коли постійно доводиться працювати уночі. – він пробуркотів і повернувся до роботи.
Через декілька хвилин прошипів блакитний вогонь зварювального апарату.

– Ну і що ж мені потрібно відрізати?
Пауль підштовхнув Еде до дверей супермаркету, показав на червоний ящик, який був прикріплений до стіни і прошепотів:

– Ось і об’єкт злочину.

– Що?! – прокричав Еде, - ти з глузду з’їхав? Це ж лише автомат із жувальними гумками. Окрім декількох дрібняків ми тут нічого не дістанемо!

– Гроші, а хто говорить про гроші? Там ці смачні жувальні кульки з шипучим наповнювачем. Я неодмінно їх маю отримати.