Запорожець у цариці
Прибуває кошовий
В північну столицю
Та й іде собі у двір
Вітати царицю. Але тілько за поріг —
Зачепився зразу
І в цариці — трах-тарах!
Розчерепив вазу.
І якби на москаля —
Згинув би до лиха,
А наш собі кошовий
Лиш промовив стиха:
«Таку-то вже наш козак,
Знать, натуру має:
Чого тільки не діпне —
То так розбиває!»
СМЕРТЬ КОЗАКА
Край Варшави два стовпи.
На стовпах дилина,
Під стовпами молодий
Козак з Чигирина.
І найстаршії пани
Смерть йому читають.
Прочитали — і кати
Мотуз натягають.
Але козак подививсь
На ляхву превражу,
Каже: «Стійте-но, пани,
Я щось вам іскажу!»
Ослабили мотузок,
Ляхи підступили,
А козак і каже їм:
«От що, пани милі,
Хоч високо не кажіть
Мене підіймати,
Буде лучче вам мене
В сраку цілувати!»
В північну столицю
Та й іде собі у двір
Вітати царицю. Але тілько за поріг —
Зачепився зразу
І в цариці — трах-тарах!
Розчерепив вазу.
І якби на москаля —
Згинув би до лиха,
А наш собі кошовий
Лиш промовив стиха:
«Таку-то вже наш козак,
Знать, натуру має:
Чого тільки не діпне —
То так розбиває!»
СМЕРТЬ КОЗАКА
Край Варшави два стовпи.
На стовпах дилина,
Під стовпами молодий
Козак з Чигирина.
І найстаршії пани
Смерть йому читають.
Прочитали — і кати
Мотуз натягають.
Але козак подививсь
На ляхву превражу,
Каже: «Стійте-но, пани,
Я щось вам іскажу!»
Ослабили мотузок,
Ляхи підступили,
А козак і каже їм:
«От що, пани милі,
Хоч високо не кажіть
Мене підіймати,
Буде лучче вам мене
В сраку цілувати!»
(Степан Руданський)
