» Українські анекдоти

Українські анекдоти

Україна - країна людей з почуттям гумору

Щирий український анекдот є одним з способів продовження життя, і це доказано вченими. Іноді здається, що лише той долає перешкоди, хто може над ними посміятись. Та й взагалі, гумор дозволяє людині завжди залишатись людяною. А що б не завантажувати себе великими об’ємами гуморесок, існують маленькі смішні, і часто повчальні анекдоти.

Наш народ – унікальний! Серед усіх світових народів та націй українці зберігають почуття гумору чи то в буденних труднощах, чи то на передовій. Так вже повелося, що ми з вами постійно боремося за національну ідентичність, при цьому наша воля до перемоги настільки сильна, що кожен раз ми беремо верх. При цих всіх труднощах нам просто необхідно триматися разом на високій ноті позитивних емоцій. І щоб сильно не задумуватись, і не придумувати велосипед, наші співвітчизники придумують маленькі жартівливі історії, що звуться анекдотами.

Український анекдот - завжди був для нас своєрідним засобом захисту, а також духовного самоствердження. Адже погодьтесь, якби ми сприймали всі невдачі, поразки, близько до серця, то давно б зникли з лиця землі, як нація, а стали б просто маріонеткою в руках того чи іншого гегемона.
Український гумор самобутній, неповторний, він формувався під впливом багатьох чинників. Головним є світогляд нашого народу, який формувався не одне століття. Особливість українських жартів в тому, що вони є більш іронічними, аніж злостивими. Досить цікавим є твердження Леся Подерв’янського, який стверджує, що гумор існує поза простором і часом, а наш спосіб мислення відображає його так, що українці є найдотепнішою нацією. І тут, друзі нам є чим пишатись, адже на відміну від інших народів, ми жартуємо один над одним в будь – якій ситуації, при цьому наші жарти залишаються добрими, не образливими ні для кого.

Сьогодення нам диктує жорстокі закони виживання, і як би ми не пручалися, ми з гідністю маємо їх пройти, беручи за приклад наших предків. Згадаймо, як козаки урізноманітнювали свою буденність жартами, їх анекдоти, та анекдоти про них і досі блукають серед нас в різних інтерпретаціях. Радують наш слух і жарти часів радянсько-німецької війни. Погодьтесь, приємно почути в гумористичній версії ненав’язливу, невеличку, але досить цікаву історію про Івана Петрова, який сам зумів взяти в полон нацистський полк, або ж про партизана, який обвів кругом пальця німецьких керманичів. Навіть сьогодні, на передовій анекдоти далеко не рідкість, а навіть один з способів підняття бойового духу.
Погодьтесь, гумор постійний наш супутник, куди б ми не пішли, завжди знайдеться людина, яка навіть з банальної ситуації зробить «живий анекдот». За рахунок цього, ми не усвідомлюючи покращуємо собі не лише настрій, але й починаємо простіше відноситись до труднощів.

Анекдот - невід'ємна частина української культури.


Кумедні випадки, що трапляються у нашому житті, передані з уст в уста, стають анекдотами. А чи знали ви, що ця форма фольклору в Україні поширилась лише з XVIII століття і спочатку була елементом світської бесіди. На сьогодні анекдоти є буденним явищем, і не залежно від віку та статі їх використовують всі. Але що точно не змінилося з тих часів, то це їх повчальна функція. Певно через це анекдоти і сприймаються людьми. Адже нам набагато простіше все сприйняти в жартівливому, зовсім ненав’язливому форматі. А як вже було вище згадано, жарти у формі анекдотів, частіше за все виникають на саме підґрунті наших помилок.

Більше ніж 100 років тому, анекдоти стають повсякденною формою комунікації і до сьогодні ми майже кожного дня використовуємо їх для того, щоб підняти настрій в колективі, вдома, або навіть самому собі.

От уявіть собі на хвилинку українців без анекдотів. Важко, чи не так? А тепер спробуйте уявити гумор без українців… ще важче. Це все по одній єдиній причині, анекдоти у нас в крові, і вони є невід’ємною частиною української самобутності.
Давайте на хвильку заглянемо в минуле і згадаємо, які позитивні емоції нам приносив журнал українського анекдоту «Перець». Правда, ви відчуваєте ностальгію? Як на мене, то це дуже хороше відчуття. Справжні поціновувачі якісної преси підтримують ту думку, що саме анекдоти є «родзинкою» того чи іншого періодичного видання. І навіть в найсерйознішому журналі знайдеться місце для хорошого та щирого українського гумору. Та не треба ходити далеко, кожен з нас є користувачем тої чи іншої соціальної мережі, згадаймо скільки там спільнот з справжнім українським гумором. Ми можемо там побачити жарти і з минуло, і з сьогодення.

А знаєте ще в чому особливість українських анекдотів? В їх тематиці. Справжній український гумор можна відрізнити від інших за дійовими особами, яким знайшлося місце в жарті, найчастіше ми звичайно зустрічаємо кума і куму, тещу і зятя, дружину і чоловіка. Останнім часом сучасні анекдоти набирають обертів в політичній тематиці та про «нових українців», себто йде висміювання політичної верхівки. І вони настільки правдиві, і водночас смішні, що з них просто не можливо сміятись. І який же український анекдот без росіян. І тут справа зовсім не у ворожнечі до сусіда, а в тому, що вони справді дають привід з себе посміятись, то чому ж нам не використати цю можливість, тим паче, що ми вміємо це гарно зробити.

Давайте просто прослідкуємо за нашими буднями, і тоді остаточно зрозуміємо, що без якісного українського анекдоту наш день практично не обходиться. Це ще раз є доказом того, що наша нація є носієм хорошого настрою, і в будь-якій ситуації ми готові поділитись ним з іншими. А анекдоти, як невід’ємна частина української культури і надалі будуть тримати нас в тонусі та допомагатимуть нам зняти внутрішню напругу.

І як не крути, ми – українці, народ, що при будь якій ситуації підтримає один одного, а гумор стане ще однією об’єднуючою ниткою для нас. Єднаймося браття, бо сила в єднанні!