» » » Навіщо мастити Яйці? Анекдот.
 
Дата:     Переглядів: 255    Коментарів: 0   |  

Навіщо мастити Яйці? Анекдот.

оцінило: 2 люд.
 

-Лікарю!У мене горло болить.
-Знімайте штани.
Ну чоловік зняв штани. Це ж лікар. Той одне яйце помазав йодом,щось написав в історії хвороб.
-Так зараз зайдіть в інший кабінет.
Той заходить в сусідній кабінет.
-Мене до Вас направили.
-Скидайте штани.
Той скинув.Лікар інше яйце помазав зеленкою.Щось написав і направив назад.
Чоловік виходить із кабінет. Читає історію: "Христос Воскрес Вітя!" "Воістину Воскрес, Толя!"
 
 

Реклама:

 

Схоже за змістом:

Лікарські приколи

- Знімайте штани.
Зняв. Доктор його оглянув, щось в картку записав, взяв йод, намазав одне яйце і відправив мужика до хірурга.
- Hу, все, хана! – думає мужик і шкандибає до хірурга.
Хірург його оглянув, зеленкою друге намазав, в картку записав і відправив назад до терапевта …
- Твою матір – думає мужик – що ж вони хоч за діагноз написали?!
Відкриває картку і читає:
ТЕРАПЕВТ:
- Христос Воскрес!
ХІРУРГ:
- Воістину Воскрес!

Пробірка номер 17

Приходить чоловік до лікаря.
- Лікарю, у мене останнім часом щось смаку немає.
Лікар медсестрі:
- Дайте хворому пробірку номер 17.
Хворий спробував.
- Це ж гівно.
лікар:
- Все в порядку, правильно. Смак з'явився.
Через кілька днів цей же чоловік приходить до лікаря.
- Лікарю, смак-то у мене з'явився, але ось тепер пам'яті не стало.
Лікар медсестрі:
- Дайте хворому пробірку номер 17.
- Так там же гівно!
- Все в порядку. Ось і пам'ять повернулася.

Залишити свій коментар:

Останні дописи:

 
 
 
 

Козак та негри

Сідає козак у поїзд.
Заходить у купе – а там три негра сидять, і дивляться на нього:
- Ой, хлопці-хлопці! А що тут горіло ?!

 
 
 
 

Про мову, язик і корову

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
— Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
— Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови.
— Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
— І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика, а не знає мови......

Павло Глазовий. „Сміхологія” — Київ, „Дніпро”, 1989.