» » Сторінка 7
Оцініть:
Сидять в опернім театрі
Не десь, а в партері,
Вона і він. Надулися,
Наче дві тетері.
Бурчить вона: - Що за люди
Оті диригенти?
Могли б раніш настроїти
Свої інструменти.
Той цигика, той триндика,
Третій дме у дудку.
Затяг мене в цю оперу,
А ну тебе в будку!
Попереду літня жінка
Нахмурила брови:
- Тихо, - каже, - уверюра.
Припиніть розмови.
Та, що ззаду, огризнулась:
- Теж мені культура!
Це ще треба перевірить,
Хто з нас увертюра.

0
790
Оцініть:
Молодий мотоцикліст
Мчить, як вихор, через міст.
Гуркотить мотоциклет,
Як старе корито.
А назустріч старшина.
- Стій! - кричить сердито. -
Ви куди так летите?
Спішите в могилу?
- Ні, до загсу везу
Мотю свою милу.
- Що? - питає старшина. -
Я не бачу Моті.
- Значить, випала з сідла
Десь на повороті.

0
1 199
Оцініть:
Щоб узнать, які у кого
Обсягом легені,
Придумали простий прилад
Лікарі учені:
Дміть у трубку, а стрілочка
Фіксувати буде,
Скільки кубиків повітря
Влізло вам у груди.
Прибув якось здоровенний
Дядько в санаторій.
Лікарі перевіряють,
Чи на щось не хворий.
А поскільки там такого
Приладу не мали,
- Видуваєте ви скільки? -
Дядька запитали.
Той подумав і отвітив:
- Та усяк бувало.
Часом двісті, часом триста.
- А чого так мало?
- Ну чого… - подумав дядько
Ще якусь хвилину. -
Як закуска добра буде,
І півлітра двину…

0
711
Оцініть:
Стрів на вулиці Матвія
Панько Сарана.
— Здрастуй, — каже. — Познайомся:
Це моя жона.
— Дуже радий, дуже радий! —
Вигукнув Матвій.
Цмокнув жінку в праву ручку,
Поклонився їй,
А Панькові тихо мовив:
— Я не доберу,
Як ти міг узяти жінку
Отаку стару?
Видно, старша літ на двадцять?
— Ні, на двадцять п'ять.
Так зате грошви у неї
Свині не їдять. —
А Матвій ще тихше шепче:
— К бісу та грошва,
Як вона сліпа на око
Та іще й крива.
— Ай, — махнув Панько рукою, —
Хто з нас без гріха?
Не шепчи, балакай вільно,
Бо вона й глуха.

0
1 244
Оцініть:
Зустрілися на базарi
Дамочки знайомі.
- Як ваш Льова поживає?
- Сидить у дурдомi.
Він в Ізраїль перебрався
До перебудови,
А там бар'єр - бiда тобi,
Як не знаєш мови.
Вчився Льова так старанно,
Що не бачив свiту,
Але ідишу не вивчив,
Не знає івриту.
Як почина балакати,
Ні складу, нi ладу.
Там же книжки не спереду
Читають, а ззаду.
Потикався бiдний Льова
В рiзні установи,
Все закрито-перекрито,
Як не знаєш мови.
Скрiзь дивилися на Льову,
Як на психопата,
Тому й зробив бiдний Льова
З фанери плаката.
Накарлякав: "До такого
Життя ми не звичні.
Ми - євреї особливі,
Російськоязичні.
Вимагаєм від кнесета *
Створить нам умови,
Запровадить в Ізраїлі
Дві державні мови!”
Гукав Льова пiд кнесетом,
Роззявивши рота,
А на нього всі дивились,
Як на ідіота.
Мало йому не побили
На лобi плаката.
Тепер в Льови у дурдомі -
Окрема палата.
Щоб знав, дурень, що Ізраїль -
Розумна держава.
Нав'язувать чужу мову
Там не мають права.

0
1 037
Оцініть:
Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного,
Якось випив у буфеті коньяку міцного
І промовив: — Безподобно! Отрицать не можна.
Це божественний напиток, но ціна — безбожна.

0
732
Оцініть:
Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка.
Синок у них підростає, ім'я йому Славка.
Батько щирий українець, мати - сибірячка.
- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка.
Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт.
Ето тєбє твой папаня язик засоряєт.
Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка!
Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка?
- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. -
Це ти мене зараз лаєш, а собака - ГАВКА!

0
775
Оцініть:
Комарика вчила мати:
— Знай, синочку, й пам'ятай:
На чиєму носі сядеш,
Тому й пісеньку співай.
А комарик тільки сів,
Тільки пісеньку завів
Та встромив свій хоботочок
В перенісся межи брів,
Як його по спинці ляп!
— І загинув Божий раб.
За що вбили комарика,
В баєчці питається.
А хіба ж по спинці гладять
Того, хто кусається?

0
911
Оцініть:
Разом з мамою і татком на канікули в село
Невеличке хлопченятко до бабусі прибулої
І до чого ж здивувалось городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло — що б ви думали? —коня.
Довго-довго із-за тину придивлялося воно,
Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: — Но!
— Дядю, коник не поїде! — хлопчик вискочив на тин.
— Доки ви сиділи в хаті, з нього витік весь бензин.

0
1 900
Оцініть:
Чоловік у книгах рився з ранку й до обіду.
Жінка вийшла із квартири й мовила сусіду:
— Ти в пивну не клич Івана, він за ум узявся.
Все читає та читає, книгами обклався.—
А сусід собі подумав: — Значить, все в порядку.
Не збрехав, що десь у книзі заховав десятку.

0
904