» » Сторінка 6
Оцініть:
Гнався постом засідатель
На чиюсь біду.
Серед річки заламався
На тонкім льоду.

Б’ються соцькі й розсильнії,
Б’ються рибаки.
Водять шнури край пролому,
Ості і гаки.

0
245
Оцініть:
Дах дюравий, дощ іде,
В коршму затікає.
«Покрив би ти, Мошку, дах!»
Мужик промовляє.

0
346
Оцініть:
I
Народився я на світ,
Як їдного рання
Моя ненька забагла
Шпаків на снідання.

0
658
Оцініть:
Їде газда з малим сином,
Фірою додому,
Везли з поля конячкою,
Торішню солому.

0
666
Оцініть:
На вулиці мовив дядько
Знайомій дівиці:
Такий холод, а ти скачеш
У куцій спідниці. –
А та каже: - Треба знати
Жіночу природу.
Ви дивитесь на погоду,
А жінки – на моду.

0
1 962
Оцініть:
Спитав батько: - Ти склав іспит
На шофера, синку?
Та склав, татку.
А яку ж ти
Одержав оцінку?
Не одержав, не поставив
Інструктор нічого.
Чого раптом?
- Я з розгону
Налетів на нього.
Де ж він зараз?
До лікарні
Відвезли в суботу.
Лікар каже, що не скоро
Вийде на роботу.

1
1 808
Оцініть:
Тут були у мисці сливи.
Де ви їх поділи?
А ми з татком, - каже хлопчик, -
Ввечері поїли.
А три кісточки лишили
Ви кому? Для мами?
Я лишив, бо татко сливи
Ковтав з кісточками.

0
1 264
Оцініть:
— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, —
Що у Києві на стінах почепили дошки

"В цім будинку жив художник",
"В цьому жив письменник"?

А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник,
Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з дому
І виплачую проценти синові малому…
А коли засну навіки у сирій могилі,
Чи напишуть щось на хаті друзі мої милі?
— Не журись, — сказав Тимошка і утішив Гната:
Ми напишем на фанері: "Продається хата".

0
1 027
Оцініть:
Ой ховають болільника, а це вам не жарт:
Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт.
Сонце сяє, квітнуть квіти — золота пора.
Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра.
Раптом мертвий віко скинув, у труні встає
Та й питає: — Хто там грає? Хто кому дає? —
І сказав йому товариш, відігнавши мух:
— Нашим знову наклепали. Спи вже краще, друг…

0
917
Оцініть:
В дні воєнні незабутні
Ще й таке було.
Увірвалися фашисти
У одне село.
Комендантом став єфрейтор,
Лютий чоловік.
Знав по-нашому три слова:
Яйка, млеко, шпік.
Раз увечері єфрейтор
Брів не знать куди,
А під хатою сиділи
Два старі діди.
-Ач, надувся,
фриць нещасний!-
Мовив дід Яким. -
Слухай, куме, як я буду
Розмовляти з ним.
- З німцем будеш
розмовляти?
Із отим? - Еге ж!
- Та хіба ж ти по-німецьки
Хоч словечко втнеш?
- Ге, як треба, то я, куме,
Й по-турецьки втну.
- То давай тоді балакай,
Починай, ну-ну…
Дід схопився й заходився
Німцю козирять:
- Поцілуй мене в те місце,
На якім сидять!
Став єфрейтор та й питає
По-німецьки: - Вас?!
- Точно так!
Мене спочатку,
Потім кума раз.

0
981