Запорожці в сенаті
Змовились мовчати,
Щоби нашим запорожцям
Відвіту не дати. Ото входять запорожці,
Москалів вітають;
А ті сидять бувванами,
Не відповідають.
Запорожці ідуть ближче,
Стали коло стола.
А ті сидять, як сиділи,
Жоден ані слова.
Тоді старий запорожець
До своїх озвався:
— Чи не в пустку, мої діти,
Я з вами забрався?
- В пустку! В пустку! — закричали.
- То що ж, мої діти?
Коли в пустку ми забрались,
То можна й пердіти!
— А запевне, дядьку, можна! —
Гримнули по разу.
Та й пішли додому ждати
Другого указу.